ПРОБЛЕМА ТІЛА ЯК ДЖЕРЕЛА СТРАЖДАННЯ ЗГІДНО З ТЕКСТАМИ РАННЬОГО БУДДИЗМУ ТА БУДДИЗМУ МАГАЯНИ

Abstract

Стрелкова А. Ю. Проблема тіла як джерела страждання згідно з текстами раннього буддизму та буддизму магаяни. – Стаття.У статті розглянуто специфічний для буддизму онтологічний вимір поняття страждання-духкха. Згідно з буддійським вченням про дгарми, які є онтологічним субстратом усього сущого, світстраждання (сансара) формується так званими «зумовленими» дгармами, які, на відміну від «незумовлених» дгарм, що формують царину нірвани, не мають власного самостійного, незалежного існування. Таким чином, найбільш фун-даментальною ознакою страждання в буддизмі є зумовленість, притаманна усім речам світу сансари. Показано, що у визначенні першої шляхетноїістини буддизму – істини про страждання – ідеться про зумовлену природу п’яти скандг, а не про нашу прив’язаність до них. Відповідно, філософський підхід до розв’язання проблеми страждан-ня і звільнення від нього базується на ставленні до зумовленого буття, до царини якого належить  тіло людини. На матеріалах текстів першоджерел у статті показано, що тексти раннього буддизму(«Сутра обертання Колеса Дгарми», «Мала сутра про порожнечу», компендіум абгідгарми «Мага- вібгаша», сутри сарвастівадинської «Мадг’ямаґами» та «Дірґгаґами») і тексти буддизму магаяни(«Корінні строфи про серединність» Наґарджуни, «Коментар до Трактату хуаянь про споглядання дгармадгату» Цзун-мі, «Скарбниця ока істинної Дгарми» наставника дзен Дōґена) по-різному під-ходять до відповіді на запитання, чи можна звільнитися від страждання, тобто досягти нірвани, не позбувшись при цьому речей звичайного світу і, насамперед, людського тіла. Попри те, що наприклади позитивного ставлення до тіла натрапляємо і в ранньобуддійських джерелах, а яскраві приклади негативного ставлення до тіла представлено і в магаянських текстах, перші схиляютьсядо погляду про несумісність повного звільнення з будь-якими виявами феноменального буття (сансари) і, зокрема, існуванням тіла, натомість другі, ґрунтуючись на принципах магаянського вчення про неподвійність, наполягають на невіддільності абсолютного та відносного вимірів буття (сансари та нірвани) і неподвійності духу і тіла (формула Дōґена сіндзін-ітіньо), а отже і можливості досяг-нення повного звільнення вже у цьому житті.