Архітектура української церкви у трактуванні Вадима Щербаківського

Abstract

Точка зору видатного вченого, етнографа, антрополога і мистецтвознавця Вадима Щербаківського, який визначив себе у численних галузях через наукові дослідження та синтезуючі праці, представляє особливий інтерес, зокрема в контексті його поглядів на українську культуру та архітектуру українських церков. На теперішньому етапі розвитку, коли церква вплітається в ритми сучасного життя з його урбаністично-архітектурною стилістикою, дослілження та наукові висновки В.Щербаківського, щодо національних особливостей сакральних споруд України, стає особливо актуальною. Церква, як твір архітектурного мистецтва, не лише призначена для вияву найвищих почуттів і настроїв громади, але й активно реалізує своє прагнення займати відповідне місце у духовному і ментальному житті нових поколінь. Перед сучасним архітектором, який проектує храм, постає завдання з відшукання оптимального рішення у відтворенні в новінтіх будівельних технологіях і матеріалах, не порушуючи канонічно-літургійних засад, удосконалити та наблизити відвічний образ до сучасності. Важливість храму виявляється через загальний його образ, концепцію простору для богослужіння, значення, яке вкладається в його семантику, а також увагу до його структури та форми. Розглядання архетипів, збережених традицій, пошук гармонії та відчуття краси доповнюють цей образ. У кінцевому підсумку, храм для українців є не лише архітектурним спадком, але й виявом богословського змісту, який набував своє втілення протягом тисячоліть. Для нас позиція В.Щербаківського особливо цікава з точки зору суто мистецького: створення архітектурних ансамблів і прагнення органічного зв'язку сакральних будов з урбаністичним середовищем. Серед таких творчих пошуків ідеалістичні концепції трактування церковної архітектури В.Щербаківським, які ґрунтуються на глибоких науково-дослідних, підтверджених математичними розрахунками, висновках, представляють неоціненний теоретичний матеріал.