ПРОТЕСТАНТСЬКІ ГРОМАДИ ДОНЕЧЧИНИ ТА ЛУГАНЩИНИ У 1943–1945 РР.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню становища протестантських громад Донеччини та Луганщини у 1943–1945 рр. з використанням широкого кола джерел, зокрема архівних. Встановлено, що надаючи перевагу РПЦ, влада задопомогою Рад, НКДБ контролювала інші конфесії. Громади євангельських християн і баптистів, найбільш численні в регіоні, та адвентисти 7-го дня вважались лояльними до влади, натомість п’ятидесятники опинились у підпіллі з 1945 р., оскільки не хотіли приєднуватись до контрольованої владою Всесоюзної ради євангельських християн і баптистів (ВРЕХіБ). Серед методів боротьби з нелояльними громадами влада застосовувала контроль, тиск, переслідування, репресії, не реєструвала громади, вилучала приміщення молитовних будинків, залучала агентів. Як наслідок, радянська влада, не маючи часу, можливості та ресурсів тотально контролювати релігійне життя, уніфікувала його за допомогою кишенькової РПЦ, загнавши неправославні громади Донбасу в глибоке підпілля, та вдалася до репресій проти найактивніших служителів культів.