Культ Матері богів у Північному Причорномор’ї та Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди (VI-IV ст. до н.е.)

Мета статті: на підставі аналізу історичних джерел вивчити процес появи та поширення культу Матері богів у Північному Причорномор’ї і Великій Скіфії в архаїчний і класичний періоди (VІ-ІV ст. до н.е.). Наукова новизна: комплексно розглянуто виявлені на території Північного Причорномор’я та Великої Скіфії пам’ятки архаїчної та класичної доби, які традиційно пов’язують з малоазійським культом Кібели. Охарактеризовано їх за типами історичних джерел: писемні свідчення, сграфіто, скульптурний матеріал. Визначено географію поширення, способи поклоніння й особливості цього вірування у давньогрецьких колоніях Північного Причорномор’я. Висунуто припущення про малоймовірність присутності цього культу в середовищі скіфів. Висновки. У ході проведеного дослідження встановлено, що у перші століття після свого проникнення до Північного Причорномор’я, культ Матері богів набув великої популярності. Про це свідчить простора територія його поширення: Ольвія, Ніконій, Керкінітида, Боспорське царство: Пантікапей, Мірмекій, Німфей, Кітей та інші поселення. У IV ст. до н.е. це вірування поширилося на азійську частину Боспору, про що свідчать знахідки на території Фанагорії та Горгіпії. Проаналізовані джерела свідчать, що у цей час культ Кібели міг мати як приватний, так і більш загальний характер. В Ольвії Матір богів, ймовірно, виступала покровителькою усього поліса, оскільки однією з її божественних функцій був захист міст. Крім цього, Кібела за своєю природою була хтонічним божеством, відповідно уособлювала сили родючості та проявляла себе як володарка мертвих. Тогочасною характерною особливістю досліджуваного вірування була відсутність поклоніння супутнику-паредру Матері богів – Аттісу. Натомість думки про поширення культу Кібели серед скіфів не мають якихось чітких іконографічних підтверджень. Зображення «Володарки звірів» на знайдених у скіфських курганах прикрасах не відповідають традиційній іконографії Матері богів. Можливо вони є відображенням малоазійських чи близькосхідних богинь, чиї образи лягли в основу представлення якогось, до сих пір не ідентифікованого, скіфського жіночого божества.