Українські паремії як репрезентанти текстової категорії інформативності

Статтю присвячено описові паремій як репрезентантів однієї з засадничих текстових категорій – інформативності. З огляду на знакову природу пареміям властива синтактика, виявлена в їхньому зв’язку з іншими знаками в мовному потоці, а отже, вони функціюють як структурно-змістові компоненти тексту, засоби його категорійної та концептуальної організації. Доведено, що прислів’я є одним із потужних засобів формування інформаційного масиву тексту, пов’язаного не лише зі свідомістю автора й адресата, а й із семіотичним універсумом культури. Як репрезентанти текстової категорії інформативності, паремії в текстах передають фактуальну, концептуальну, підтекстову інформацію. Для вираження фактуальної інформації слугують паремії вжиті з прямим значенням, зміст яких тотожний сумі значень складників і спроєктований на реальні факти, події, ситуації, процеси. Реалізуючи концептуальну інформацію, прислів’я функціюють як заголовки, епіграфи, сприяючи розгортанню основної ідеї тексту. У такому разі вони є засобами втілення авторської позиції. Пізнавальна роль паремій у передаванні концептуальної інформації пов’язана з їхньою здатністю конденсувати знання про світ, орієнтованістю на адресата, оскільки вони створюють чіткі сигнали адресованості, які активно впливають на сприйняття тексту, і наділені потужним впливовим ефектом. Прислів’я як заголовки й епіграфи сприяють експлікації концептуальної інформації тексту. Одним із продуктивних засобів створення підтексту є паремії метафорично-асоціативної природи, оскільки їхнє значення сприяє перетворенню й збагаченню асоціативно-образного змісту твору. Роль паремій у творенні підтекстової інформації пов’язана з їхньою здатністю породжувати додаткові смисли, завдяки своїй метафоричній природі, здатності до поєднання з іншими висловленнями, глибинній етнокультурній символіці.