Пастка аграрної економіки. Ретроспективний аналіз загроз економічній безпеці України

Для України, одного з найбільших експортерів зерна та іншої агропродукції, аграрна економіка є важливим джерелом надходжень у бюджет. Однак аграрна модель економічного розвитку, як і будь-яка інша сировинна економіка, створює порівняно легкі і прості прибутки, які витрачаються зазвичай на споживання. Так вона гальмує інвестиції у формування високотехнологічних галузей промисловості. А це створює загрози економічній безпеці, оскільки суттєво обмежує довгострокові економічні перспективи держави у сучасному глобалізованому світі. Модель аграрної економіки почала формуватися в Україні (яка тоді входила до складу польсько-литовської держави, Речі Посполитої) ще в XVI столітті. В цей час у Західну Європу надходила велика кількість золота і срібла із колонізованої Латинської Америки. Це призвело до збільшення обсягу грошей в обігу, а внаслідок цього – до зростання цін на більшість товарів, зокрема на агропродукцію. Великі землевласники вдало скористалися таким моментом і стали важливими постачальниками зерна, вирощеного у своїх маєтках. Зерно везли річками до Вісли і далі у Гданськ, важливий порт на Балтійському морі, де його переправляли переважно у Нідерланди (у той час – центр західноєвропейської економіки). Власники зерна отримували великі прибутки, які витрачали переважно на споживання і на розбудову своїх маєтків. Вдосконалювати агровиробництво у них не було потреби – зерно вирощували кріпосні селяни. Масове виробництво зерна в агрогосподарствах поміщиків утримувало селян від міграції у міста, хоча в інших країнах вони саме у містах зазвичай шукали роботи, стаючи ремісниками і сприяючи виникненню перших промислових підприємств. Так розвиток виробництва в українських містах гальмувався, як сповільнилося і розширення самих міст. І хоча в аграрній українській економіці вже наприкінці XVI століття помітні перші ознаки капіталістичних відносин (виробництво продукції на продаж, інтеграція в європейські ринки зерна та іншої агропродукції, використання найманої праці тощо), такий аграрний капіталізм створив пастку аграрної економіки, з якої протягом наступних століть так і не вдавалося вийти.