ПРОБЛЕМА КОМОРБІДНОЇ ПАТОЛОГІЇ УСКЛАДНЕНОГО ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ, АСПЕКТИ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ

Abstract

Вступ. Хронічне обструктивне захворювання легень має вагоме медико-соціальне і економічне значення, та залишається однією із розповсюджених причин захворюваності, інвалідизації та смертності, не тільки в Україні, а і в усьому світі. На жаль, часта гіподіагностика ХОЗЛ, недоцільне тривале призначення антибактеріальної терапії, несвоєчасне призначення бронходилятаторів пролонгованої дії та респіраторних кортикостероїдів, нехтування респіраторною гімнастикою призводять до збільшення випадків ускладнення перебігу ХОЗЛ. Причому ці ускладнення виникають з віком на тлі серцево-судинної патології. Усі виклики сьогодення: радикальні політичні та економічні зміни, бойові дії, загроза терористичних актів, всесвітня пандемія, призводять до надзвичайного психоемоційного навантаження на населення, тому тяжко переоцінити актуальність розвитку тривожних або депресивних розладів у хворих на ХОЗЛ, що є тригером розвитку та прогресування не тільки легеневої, а і серцево-судинної патології. Мета – проведення комплексної оцінки з оптимізації лікування пацієнтів з коморбідною патологією ХОЗЛ, ускладненого бронхоектазами в стадії загострення на тлі артеріальної гіпертензії та тривожних розладів. Матеріали та методи дослідження. Досліджувались хворі на ХОЗЛ, ускладнене бронхоектазією на тлі артеріальної гіпертензії та тривожних розладів. Проводились імунологічні дослідження, оцінка динаміки показників якості життя пацієнтів, оцінювався рівень тривожного/депресивного стану. В клінічній групі запропоновано варіант комбінованої терапії. Результати. У пацієнтів з коморбідною патологією ХОЗЛ, ускладненого бронхоектазами у стадії загострення на тлі артеріальної гіпертензії та тривожних розладів, серед основних порушень імунологічного статусу слід виділити клітинний імунодефіцит, який може супроводжуватися переважно Т-хелперною або Т-супресорною недостатністю. Обговорення та висновки. Виявлені зрушення доводять доцільність застосування імуномодулятора Глутоксиму у цих хворих, що виявилося вкрай ефективним при різновекторних порушеннях імунітету клітин, що підтверджувалося поліпшенням імунологічних показників. Але при такому підході до лікування немає впливу ні на функціонування ендотелію судин, як основного патогенетичного фактора при артеріальній гіпертензії, ні на психоемоційний стан пацієнтів, що необхідно при тривожних розладах. Тому комбінування стандартної терапії з Глутоксимом, Тівор-L і Мебікаром здається найбільш вдалим і супроводжувалося не тільки поліпшенням показників імунологічного захисту організму, але і значним поліпшенням усіх параметрів якості життя пацієнтів, що призводило до підвищення стресостійкості, а отже, – і життєздатності хворих. Слід зазначити, що поліпшення всіх цих показників сприятливо позначалося як на якості життя пацієнтів, так і на встановлення комплаєнса між лікарем і пацієнтом. При цьому довгострокові дослідження підтверджували стійке, тривале підвищення стійкості хворих до стресів, що підтверджувалося зменшенням кількості загострень.