НАЛЕЖНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ ЯК ОЦІНОЧНА КАТЕГОРІЯ

Abstract

Коробцова Н. В. Належне волевиявлення в медич­них правовідносинах як оціночна категорія. - Стаття. У статті досліджено поняття «належне волевияв­лення» в медичних правовідносинах. Акцентується на тому, що волевиявлення у сфері охорони здоров’я має вирішальне значення та дає можливість за потре­би як укласти договір про надання медичних послуг, так і вчасно отримати відповідну допомогу (послугу). Водночас важливе значення має саме вільне, усвідом­лене й добровільне волевиявлення особи, яке тільки за наявності таких складових частин є належним. По­няття «належне волевиявлення» в роботі розглядаєть­ся як оціночна категорія. У статті проаналізовані випадки, коли воля особи, яка потребує допомоги, не враховується як під час укла­дення договору про надання медичних послуг, так і під час отримання відповідних послуг. Мало того, у певних випадках законодавець нею нехтує, виходячи з тако­го: оскільки дійсну реальну волю особи на отримання допомоги з’ясувати не можливо (особа знаходиться в невідкладному стані), наявність її презюмується, оскільки йдеться про збереження життя, здоров’я осо­би. Проблема визначення «належності» волі виникає також у випадках, коли це питання законодавець доз­воляє розв’язувати не самим пацієнтам, а іншим осо­бам (батькам, опікунам, іншим законним представни­кам такої особи). Проаналізувавши практику розгляду справ ЄСПЛ стосовно досліджуваної теми, зроблено висновок про те, що таке волевиявлення не завжди відповідає інтересам осіб-пацієнтів, а тому не може розглядатися як «належне».   Отже, оціночні категорії мають як позитивні, так і негативні риси, які можливо побачити в тому числі й досліджуючи поняття «належне волевиявлення». У ре­зультаті проведеного дослідження можна дійти такого висновку: питання «належного волевиявлення» в ме­дицині потребують більшої конкретизації та імпера­тивності в законодавстві, особливо коли йдеться про от­римання його від інших сторонніх осіб.