{"title":"ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ ЩОДО НЕСЛОВ’ЯНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН (1945–1948 РР.)","authors":"Г. Г. Дедурін","doi":"10.32837/pyuv.v0i6(41).958","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Дедурін Г. Г. Правові засади державної політикиЧехословаччини щодо неслов’янських національнихменшин (1945 – 1948 рр.). – Стаття.У статті розглянуто політико-правових документів,які вплинули на формування державної політики відродженої Чехословаччини щодо німецької та угорськоїнаціональних меншин протягом 1945–1948 рр.У повоєнній Чехословаччині угорська та німецькаменшини розглядалися як перешкода на шляху створення виключно слов’янської держави. У Празі добрепам’ятали міжвоєнний досвід, коли саме ці дві меншини відіграли не останню роль у припиненні існування чехословацької держави. Тому ще під час війниЕ. Бенешем та його оточенням було розроблено документ відомий як «Трансфер населення в ЧСР». Відповідно до нього, Чехословаччина мала стати національною і слов’янською державою з абсолютною перевагоючехів і словаків.На сторінках так званої «Кошицької програми»(квітень 1945 р.) передбачалося покладання на угорську та німецьку меншини колективної відповідальності за підрив чехословацької державності наприкінці1930-х рр. Німці й угорці, які прибули на територіюЧехословаччини після підписання Мюнхенської угодита не підлягали кримінальному переслідуванню, малибути негайно виселені. Виняток робився для осіб, якідіяли «в інтересах Чехословаччини».Юридичне закріплення пункти «Кошицької програми» отримали у низці президентських декретіввиданих протягом 1945 р. Це поставило угорців і німців Чехословаччини у вкрай невигідне становище,надавши чехословацькому уряду законні підстави длярозгортання щодо них репресивних дій.Протягом усього досліджуваного періоду владанадавала перевагу директивно-адміністративним, ане правовим методам вирішення проблеми національних меншин, що привело до широкого використанняпримусових виселень, депортацій тощо. Від цих дійнайбільше постраждали представники німецькоїменшини, більшість з яких була позбавлена конституційних прав та депортована. Але й акції з «обмінунаселенням» щодо етнічних угорців були організованіз очевидними порушеннями прав національних меншин. Вже до кінця 1940-х рр. німецька та угорськаменшини фактично припинили своє існування.","PeriodicalId":251102,"journal":{"name":"Прикарпатський юридичний вісник","volume":"67 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-04-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Прикарпатський юридичний вісник","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).958","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Дедурін Г. Г. Правові засади державної політикиЧехословаччини щодо неслов’янських національнихменшин (1945 – 1948 рр.). – Стаття.У статті розглянуто політико-правових документів,які вплинули на формування державної політики відродженої Чехословаччини щодо німецької та угорськоїнаціональних меншин протягом 1945–1948 рр.У повоєнній Чехословаччині угорська та німецькаменшини розглядалися як перешкода на шляху створення виключно слов’янської держави. У Празі добрепам’ятали міжвоєнний досвід, коли саме ці дві меншини відіграли не останню роль у припиненні існування чехословацької держави. Тому ще під час війниЕ. Бенешем та його оточенням було розроблено документ відомий як «Трансфер населення в ЧСР». Відповідно до нього, Чехословаччина мала стати національною і слов’янською державою з абсолютною перевагоючехів і словаків.На сторінках так званої «Кошицької програми»(квітень 1945 р.) передбачалося покладання на угорську та німецьку меншини колективної відповідальності за підрив чехословацької державності наприкінці1930-х рр. Німці й угорці, які прибули на територіюЧехословаччини після підписання Мюнхенської угодита не підлягали кримінальному переслідуванню, малибути негайно виселені. Виняток робився для осіб, якідіяли «в інтересах Чехословаччини».Юридичне закріплення пункти «Кошицької програми» отримали у низці президентських декретіввиданих протягом 1945 р. Це поставило угорців і німців Чехословаччини у вкрай невигідне становище,надавши чехословацькому уряду законні підстави длярозгортання щодо них репресивних дій.Протягом усього досліджуваного періоду владанадавала перевагу директивно-адміністративним, ане правовим методам вирішення проблеми національних меншин, що привело до широкого використанняпримусових виселень, депортацій тощо. Від цих дійнайбільше постраждали представники німецькоїменшини, більшість з яких була позбавлена конституційних прав та депортована. Але й акції з «обмінунаселенням» щодо етнічних угорців були організованіз очевидними порушеннями прав національних меншин. Вже до кінця 1940-х рр. німецька та угорськаменшини фактично припинили своє існування.