{"title":"КОНСТРУКТИВНА ВЗАЄМОДІЯ УЧЕНЬ – УЧИТЕЛЬ ЯК СКЛАДНИК ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА","authors":"T. P. Holovanova","doi":"10.26661/2522-4360-2021-1-2-06","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті акцентовано увагу на тому, що саме зміни, які відбуваються в умовах Нової української школи, є чинником, що викликає інтерес до проблеми конструктивної взаємодії в системі відносин «учитель- учень». Установлено, що конструктивна взаємодія є невід’ємним елементом педагогіки партнерства, важливим складником управління класом. Доведено, що питання, як ефективно керувати класом, досі є складним для вчителів. Проаналізовано результати досліджень і доведено, що п’ятдесят відсотків учителів-новачків стверджують, що почуваються зовсім неготовими або тільки трішки готовими впоратися з учнями, які порушують дисципліну. Доведено, що учні, які брали участь у дослідженні, почувалися незалученими, мали труднощі з концентрацію і не були в стані ефективно керувати своїми думками й емоціями. Зроблено висновок, що так формується порочний цикл, який насправді посилює небажану поведінку учнів. Доведено, що в умовах реформування необхідні більш глибокі дослідження контенту, який буде корисним і релевантним для вчителя, якщо в практиці йому доводиться конструювати систему управління свого класу на засадах діалогічної взаємодії. Підкреслено важливість усвідомлення вчителями власних цінностей, переконань, а також осмислення того, яким чином цінності й переконання вчителів впливають на учнів. Акцентовано увагу на тому, що активне (рефлексивне) слухання вимагає діалогу, що дає змогу вчителю не тільки слухати, а й почути дітей. Проаналізовано умови, за якими можливе активне слухання. Доведено, що це можливе за умови, коли вчитель відчуває учня й аналізує власні думки, цінності, переконання. Якщо вчителі не хочуть і не можуть установлювати та підтримувати відносини на засадах взаємоповаги з учнями, то навіть при всій правильності того, що вчителі говорять, їхнє повідомлення може бути сприйнятим як противага тому, що вони «говорять». Звертається увага на психотерапевтичну функцію вчителя в умовах діалогічної взаємодії «учень-учитель». Стаття стверджує, що вчителі могли б отримати користь від розуміння того, як конструктивна взаємодія в класі впливає на поведінку учнів.","PeriodicalId":357161,"journal":{"name":"Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki","volume":"58 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-09-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-06","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті акцентовано увагу на тому, що саме зміни, які відбуваються в умовах Нової української школи, є чинником, що викликає інтерес до проблеми конструктивної взаємодії в системі відносин «учитель- учень». Установлено, що конструктивна взаємодія є невід’ємним елементом педагогіки партнерства, важливим складником управління класом. Доведено, що питання, як ефективно керувати класом, досі є складним для вчителів. Проаналізовано результати досліджень і доведено, що п’ятдесят відсотків учителів-новачків стверджують, що почуваються зовсім неготовими або тільки трішки готовими впоратися з учнями, які порушують дисципліну. Доведено, що учні, які брали участь у дослідженні, почувалися незалученими, мали труднощі з концентрацію і не були в стані ефективно керувати своїми думками й емоціями. Зроблено висновок, що так формується порочний цикл, який насправді посилює небажану поведінку учнів. Доведено, що в умовах реформування необхідні більш глибокі дослідження контенту, який буде корисним і релевантним для вчителя, якщо в практиці йому доводиться конструювати систему управління свого класу на засадах діалогічної взаємодії. Підкреслено важливість усвідомлення вчителями власних цінностей, переконань, а також осмислення того, яким чином цінності й переконання вчителів впливають на учнів. Акцентовано увагу на тому, що активне (рефлексивне) слухання вимагає діалогу, що дає змогу вчителю не тільки слухати, а й почути дітей. Проаналізовано умови, за якими можливе активне слухання. Доведено, що це можливе за умови, коли вчитель відчуває учня й аналізує власні думки, цінності, переконання. Якщо вчителі не хочуть і не можуть установлювати та підтримувати відносини на засадах взаємоповаги з учнями, то навіть при всій правильності того, що вчителі говорять, їхнє повідомлення може бути сприйнятим як противага тому, що вони «говорять». Звертається увага на психотерапевтичну функцію вчителя в умовах діалогічної взаємодії «учень-учитель». Стаття стверджує, що вчителі могли б отримати користь від розуміння того, як конструктивна взаємодія в класі впливає на поведінку учнів.