ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СТЕЖЕННЯ ЗА СОНЦЕМ ОДНОВІСНИМИ ПОВОРОТНИМИ ПРИСТРОЯМИ

Abstract

Наведені у літературі оцінки ефективності сонячних установок у режимі стеження за Сонцем часто неоднозначні внаслідок неідентичних критеріїв порівняння та умов опромінення. Цю характеристику пропонується оцінювати системно за двома показниками ‒ орієнтаційним та енергетичним. Перший чисельно рівний поточному значенню косинуса кута освітлення сприймальної поверхні, а другий ‒ денній експозиції стежної поверхні, віднесеної до максимального значення при стеженні за Сонцем двовісним поворотним пристроєм. Обидва показники розраховані у припущенні опромінення трьома потоками сонячної енергії при ясному небі, які змінюються протягом дня відповідно до моделі Європейського Атласу сонячної радіації (ESRA). Просторово-часові параметри інсоляції поверхні стеження визначені для майданчика на широті 50о у найдовший день літнього сонцестояння. Обмеження, накладені орієнтацією осі обертання, наочно ілюстровані просторовими схемами освітлення поверхні стеження чотирьох типів одновісних поворотних пристроїв. За ними зручніше простежити аналітичний зв’язок кутових переміщень Сонця і нормалі поверхні стеження для забезпечення режиму максимальної поточної освітленості. Співвідношення між потоками сонячної радіації при різних станах атмосфери враховані фактором каламутності Лінке. За одиницю порівняння ефективності одновісного стеження приймається денна експозиція поверхні пристрою двовісного стеження, кут освітлення якої протягом дня рівний нулю. Розглядаються чотири варіанти оцінки ефективності відносно прямого і повного потоків сонячної радіації при двох варіантах розподілу яскравості неба ‒ ізотропного та неізотропного у наближенні моделі Hay-Davies. Результати моделювання  представлені у табличній і графічній формах. Бібл. 13, табл. 1, рис. 7.