ЧАС ТА БУТТЯ В СМИСЛОВИХ МОДЕЛЯХ ТРАДИЦІЙНОГО СХОДУ ТА ПОСТМОДЕРНОГО ЗАХОДУ

Abstract

Стаття присвячена розгляду концептів «часу» та «буття» в різних культурних традиціях: східній тазахідній, між якими завжди існував та існує певний зазор (соціологічний, філософський, часовий) відповідно до якого, яксхідна так і західна людина живе в один час, але не перебуває в одній фазі соціального циклу. В статті показано, щосхідна культурна традиція щодо західної є певним «проєктом», який уже зреалізований, здійснений, довершений,витриманий часом та осмислений, вкорінений в бутті, у той час як західна культура лише підходить до нього вякості «нової перспективи». Точкою перетину для розуміння того, що традиційність Сходу є не кардинальновідмінною, а, навпаки, близькою тому, що постулюється Заходом у його постмодерному варіанті є ірраціональністьз її плинністю, орієнтованістю на тимчасове, миттєве тощо, а відтак – обґрунтування цього є метою даноюрозвідки. У такий спосіб, у дослідженні ми намагаємося реалізувати головне завдання: увиразнити точки перетинутрадиційного Сходу та постмодерного Заходу та довести, що ці культури не є кардинально протилежними.Центральною проблемою статті є спроба аналізу тлумачення часу та буття в східній смисловій моделі тавідповідно до цього обґрунтування співперетину даної проблематики в смисловій моделі постмодерної культури, в яку входить західна людина. Відповідно, розкриттю даної проблеми сприяє компаративний метод та вивіреністьметодології дослідження. Обґрунтуванню західних підходів до визначення часу та буття сприяють дослідженнякласиків філософської думки таких як: М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, Ж. Дельоз, а також ґрунтується на розвідкахТ. А. Мозгової, яка є фахівцем та дослідницею японської філософії загалом, та, зокрема, розглядає час та буття вїхньому філософському змістовному та смисловому наповненні порівняно із західними відповідниками. У розвідці миприходимо до висновку, що східну культурну традицію та західну постмодерну не можна вважати кардинальнопротилежними, а більше того, навпаки, саме Постмодерн дозволяє побачити, на скільки вони є «далекимиблизькими».