Просторовоподібний світ та гравітаційні хвилі. Частина 2. Земля як антена гравітаційних хвиль Всесвіту

Abstract

Обґрунтовується, що циклічність у шаруватості осадової товщі кори Землі, що вимірюється мільйонами, десятками мільйонів і сотнями мільйонів років, обумовлена впливом неоднорідних гравітаційних хвиль Всесвіту. Причина - швидкість занурення осадових басейнів у кору та мантію Землі в числі інших факторів визначається і сумарним значенням потенціалу гравітаційних хвиль. Тим самим, Земля може розглядатися як гравітаційна антена, а її осадова товща як своєрідна «магнітофонна» стрічка, на якій записані та збережені часові зміни гравітаційного потенціалу в точці Всесвіту, де знаходиться Земля. Проведено зіставлення відомих часових періодів тектонічної циклічності (Штілле, Вільсона та інших) з просторовими періодами дискретної структури будови Всесвіту (галактиками, групами галактик, скупченнями груп галактик, іншими). Показано, що 11-річний цикл зміни сонячної активності (зоряний цикл), як і 22-річна зміна полярності магнітного поля Сонця, пов'язані із середньою відстанню (7,84 світлових років) між зірками місцевої групи зірок Галактики. І, навпаки, за 11-річним сонячним циклом можна прогнозувати, що середня відстань між зірками місцевої групи зірок у нашій Галактиці дорівнює 7,84 світлових років. На прикладі тектонічних (Т) фаз у пліоценовий час показано, що існує зв'язок між середнім періодом Т-фаз (1,24 млн. років) та середнім значенням відстані (0,88 млн. світлових років) між галактиками місцевої групи галактик. Про це свідчить і періодичність зміни палеомагнітних епох у пліоцені, і середня довжина стадії (ярусу) у фанерозої (2,48 млн. років). З чого зроблено висновок, що циклічність із періодом 1,24 млн. років (галактична) є характерною не тільки для пліоцену, а й для всієї палеозойсько-кайнозойської історії розвитку Землі. І навпаки, значення середнього періоду Т-фаз, що дорівнює приблизно 1,24 млн. років у палеозойсько-кайнозойський час, свідчить на користь того, що середнє значення відстані між галактиками місцевої групи галактик дорівнює приблизно 0,88 млн. світлових років. На прикладі послідовності Т-фаз у кам'яновугільно-міоценовий час із середнім періодом  15 млн. років (цикл Штілле або метагалактичний) обґрунтовується зв'язок із середньою відстанню між групами галактик (10,6 млн. світлових років). Як і цикл 1,24 млн. років, цикл у 15 млн. років є характерним для всієї тектонічної історії Землі у фанерозої. І зворотний висновок: тектонічний цикл з періодом 15 млн. років може свідчити про те, що середня відстань між групами галактик дорівнює 10,6 млн. світлових років. Обґрунтовується також, що середня періодичність розкриття-закриття океанічних систем (Палеотетіс, Тетіс, сучасна) у фанерозої зі значенням ~ 400 млн. років (цикл Вільсона) пов'язана з просторовим періодом між місцевими скупченнями (надскупченнями) галактик зі значенням близько 90 мегапарсек світлових років. Відповідно сучасне значення відстані між скупченнями галактик дорівнює 421 млн світлових років.