DEVELOPMENT OF GEOPOLITICAL SITUATION IN THE BLACK SEA REGION AFTER 1991

O. Romanyuk
{"title":"DEVELOPMENT OF GEOPOLITICAL SITUATION IN THE BLACK SEA REGION AFTER 1991","authors":"O. Romanyuk","doi":"10.7546/ds.2020.13.17","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Статтю присвячено з’ясуванню причин, що зумовили розвиток геополітичної ситуації в причорноморському регіоні після закінчення холодної війни, краху світового комунізму та розпаду СРСР. Автор відмічає, що в цей період вона не тільки не покращилася, а навпаки стала більш конфронтаційною. Головною причиною посилення конфронтації є політика Росії, яка в своєму розвитку пройшла два основних етапи: консервативний та реваншистський. На першому етапі Росія, намагаючись зберегти свій контроль над пострадянським простором, дотримувалася тактики таємної підтримки сепаратистських рухів. Це призвело до виникнення придністровського, абхазького та південно-осетинського військово-політичних конфліктів, в яких безпосередньо брали участь російські військові формування. Результатом цих конфліктів стало створення на території Молдови та Грузії трьох самопроголошених державних утворень, які, хоча і не визнані Росією, повністю контролюються нею. На території України в цей період Росії вдалося лише підпорядкувати собі військово-морську базу в Севастополі, включаючи більшість кораблів Чорноморського флоту колишнього СРСР. На другому етапі Росія перейшла від політики збереження своєї присутності на територіях Молдови, Грузії (під приводом необхідності розміщення там «миротворчих сил») та України (завдяки створенню військово-морської бази в Севастополі) до прямої військової агресії. Новітніми явищами на другому етапі стали: офіційне визнання Росією самопроголошених державних утворень Абхазії та Північної Осетії як суверенних держав та безпосереднє включення частини території України (Криму) до складу РФ. Наголошується, що зміни зовнішньої політики були зумовлені трансформацією російського політично режиму від «делегативної демократії» до неототалітаризму.","PeriodicalId":184671,"journal":{"name":"Drinovsky sbornik","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2020-12-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Drinovsky sbornik","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.7546/ds.2020.13.17","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню причин, що зумовили розвиток геополітичної ситуації в причорноморському регіоні після закінчення холодної війни, краху світового комунізму та розпаду СРСР. Автор відмічає, що в цей період вона не тільки не покращилася, а навпаки стала більш конфронтаційною. Головною причиною посилення конфронтації є політика Росії, яка в своєму розвитку пройшла два основних етапи: консервативний та реваншистський. На першому етапі Росія, намагаючись зберегти свій контроль над пострадянським простором, дотримувалася тактики таємної підтримки сепаратистських рухів. Це призвело до виникнення придністровського, абхазького та південно-осетинського військово-політичних конфліктів, в яких безпосередньо брали участь російські військові формування. Результатом цих конфліктів стало створення на території Молдови та Грузії трьох самопроголошених державних утворень, які, хоча і не визнані Росією, повністю контролюються нею. На території України в цей період Росії вдалося лише підпорядкувати собі військово-морську базу в Севастополі, включаючи більшість кораблів Чорноморського флоту колишнього СРСР. На другому етапі Росія перейшла від політики збереження своєї присутності на територіях Молдови, Грузії (під приводом необхідності розміщення там «миротворчих сил») та України (завдяки створенню військово-морської бази в Севастополі) до прямої військової агресії. Новітніми явищами на другому етапі стали: офіційне визнання Росією самопроголошених державних утворень Абхазії та Північної Осетії як суверенних держав та безпосереднє включення частини території України (Криму) до складу РФ. Наголошується, що зміни зовнішньої політики були зумовлені трансформацією російського політично режиму від «делегативної демократії» до неототалітаризму.
查看原文
分享 分享
微信好友 朋友圈 QQ好友 复制链接
本刊更多论文
1991年后黑海地区地缘政治形势的发展
文章致力于阐明冷战结束、世界共产主义崩溃和苏联解体后导致黑海地区地缘政治局势发展的原因。作者指出,在此期间,黑海地区的地缘政治局势不仅没有改善,反而变得更加对抗。对抗加剧的主要原因是俄罗斯的政策,其发展经历了两个主要阶段:保守主义和反叛主义。在第一阶段,俄罗斯为了保持对后苏联地区的控制,采取了暗中支持分离主义运动的策略。这导致了德涅斯特河左岸、阿布哈兹和南奥塞梯军事和政治冲突的出现,俄罗斯军队直接参与了这些冲突。这些冲突的结果是在摩尔多瓦和格鲁吉亚建立了三个自封的国家实体,虽然没有得到俄罗斯的承认,但完全受其控制。在此期间,俄罗斯只征服了乌克兰的塞瓦斯托波尔海军基地,包括前苏联黑海舰队的大部分舰船。在第二阶段,俄罗斯从在摩尔多瓦、格鲁吉亚(以部署 "维和部队 "为借口)和乌克兰(通过在塞瓦斯托波尔建立海军基地)维持存在的政策转向直接军事侵略。第二阶段的最新现象是俄罗斯正式承认阿布哈兹和北奥塞梯这两个自封的国家实体为主权国家,并将乌克兰的部分领土(克里米亚)直接并入俄罗斯联邦。需要强调的是,外交政策的变化是俄罗斯政治体制从 "委托民主 "向新极权主义转变的结果。
本文章由计算机程序翻译,如有差异,请以英文原文为准。
求助全文
约1分钟内获得全文 去求助
来源期刊
自引率
0.00%
发文量
0
期刊最新文献
Павло Миколайович Рудяков (1956 – 2021) Міжнародні відносини зарубіжних слов’ян доби Середньовіччя у навчальних курсах Г. А. Ільїнського: харківський період його науково - педагогічної діяльності (1907 – 1909 рр. ) Reflection of the events of the First World War in the awards systems of the Balkan states Готската църква на Вулфила в светлината на първи и втори канон на Втория вселенски събор България и Турция от двете страни на „желязната завеса“ – края на 40 - те – края на 50 - те години
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
现在去查看 取消
×
提示
确定
0
微信
客服QQ
Book学术公众号 扫码关注我们
反馈
×
意见反馈
请填写您的意见或建议
请填写您的手机或邮箱
已复制链接
已复制链接
快去分享给好友吧!
我知道了
×
扫码分享
扫码分享
Book学术官方微信
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:481959085
Book学术
文献互助 智能选刊 最新文献 互助须知 联系我们:info@booksci.cn
Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。
Copyright © 2023 Book学术 All rights reserved.
ghs 京公网安备 11010802042870号 京ICP备2023020795号-1