СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ ЕКСПРЕСИВНОСТІ НАЙБЛИЖЧОГО ОТОЧЕННЯ СТОСОВНО ОСІБ ІЗ ПСИХІЧНИМИ ТА ФІЗИЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Abstract

Метою дослідження є систематичний огляд джерел із проблеми емоційної експресивності найближчого оточення щодо осіб із психічними й фізичними захворюваннями. Методами дослідження є аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури в період 2018–2022 рр. Пошук здійснювався за допомогою ключових слів «емоційна експресивність», «емоційна експресивність стосовно осіб із хронічними захворюваннями», «емоційна експресивність із боку піклувальників, членів сім’ї, медперсоналу» з використанням баз Scopus, PsycINFO, ResearchGate, Web of Science, PubMed, Ind- Med. Ці бази було вибрано з огляду на те, що вони вміщують більшість статей із медичної та психологічної галузей. Після пошуку статей у цих наукометричних базах здійснено додатковий пошук у Reaerch4Life та Mendeley, щоб переконатися в повному охопленні відповідних публікацій. Основними критеріями відбору джерел для аналізу були: а) період проведення досліджень (2018–2022 рр.); б) розроблення чіткої методології дослідження, з позиції якої перебіг хронічного захворювання пов’язаний із сімейними відносинами та ставленням до особи із захворюванням; в) у дослідженнях узяли участь діади – особи з хронічним захворюванням та їхні родичі, партнери або медичні працівники; г) наявність емпіричного дослідження з використанням змішаних або кількісних методів дослідження, зокрема стандартизованих методик вивчення емоційної експресивності та отримання надійних результатів; ґ) предметом дослідження є емоційна експресивність стосовно осіб із хронічними фізичними чи психічними захворюваннями; д) дослідження представлені в журналах, які індексовані в наукометричних базах. Результати дослідження свідчать про те, що спостерігається тенденція до вивчення емоційної експресивності стосовно осіб із фізичними захворюваннями порівняно з психічними розладами. Також з’являються дослідження про реципрокний характер емоційної експресивності, розроблення специфічних сімейних інтервенцій та важливість низького прояву емоційної експресивності з боку медперсоналу в підтриманні якості життя осіб із хронічними захворюваннями. Важливим висновком є те, що, попри існування досліджень емоційної експресивності стосовно осіб із фізичним діагнозом, деякі хвороби, які потребують значної підтримки з боку родичів, залишаються за фокусом уваги. Вироблення чітких методологічних засад дослідження та вивчення емоційної експресивності з боку родичів і медперсоналу щодо осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями становить перспективи подальших досліджень.