АРХІТЕКТУРА СТАБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЗА УМОВ ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ

Abstract

За умов таргетування інфляції головним інструментом стабілізаційної політики стає ставка рефінансування центрального банку (ЦБ). При цьому не менш важливим залишається трансмісійний механізм обмінного курсу. У статті проведено емпіричне дослідження залежності доходу (ВВП) і споживчих цін від декількох монетарних показників для 12 країн, що практикують політику таргетування інфляції. У довгостроковому періоді збільшення грошової маси переважно підвищує рівень споживчих цін (за винятком Таїланду) і стимулює обсяги ВВП (за винятком Румунії та Індонезії), тоді як наслідки підвищення ставки рефінансування центрального банку досить різноманітні у розрізі окремих країн. Девальвація грошової одиниці має інфляційний вплив та знижує рівень доходу (окрім Таїланду). Залежність доходу від індексу економічної свободи від Heritage Foundation досить різноманітна, тоді як антиінфляційного ефекту немає лише у Туреччині. Короткочасні залежності для доходу та інфляції споживчих цін істотно відрізняються для окремих країн. Корекція довгострокових залежностей дуже оперативна у країнах Центральної і Східної Європи та Латинської Америки. Наслідки підвищення ставки рефінансування ЦБ досить різноманітні у розрізі окремих країн. Зроблено висновок, що з-поміж інших функціональних зв’язків простежується вагома довгострокова залежність економічного зростання від доходу за кордоном та умов торгівлі, а споживчих цін – від світових цін на сиру нафту. Зростаючий довгостроковий тренд доходу простежується у країнах Центральної і Східної Європи, тоді як протилежне притаманно країнам Латинської Америки. Спадний інфляційний тренд отримано для майже всіх країн (за винятком Туреччини).