Ц. Юн, Д. В. Баклан, Олексій Володимирович Миронюк
{"title":"КОРОЗІЙНА СТІЙКІСТЬ ПОЛІМЕР-КРЕМНЕЗЕМ-КАЛЬЦИТОВИХ ТЕКСТУРОВАНИХ ПОВЕРХОНЬ","authors":"Ц. Юн, Д. В. Баклан, Олексій Володимирович Миронюк","doi":"10.30857/2786-5371.2024.1.11","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета. Встановлення взаємозв'язку протикорозійних властивостей адитивних покриттів з фракційним складом формуючих текстуру компонентів. \nМетодика. У даній роботі адитивна біфракційна текстура створена на основі сополімеру стирол-бутил-акрилату як зв’язуючого та як текстуроутворюючі наповнювачі наночастинки гідрофобізованого кремнезему та мікрочастинки гідрофобізовано стеариновою кислотою карбонату кальцію. На підкладку покриття наносилися пневматичним способом. Для оцінювання корозійної стійкості зразки занурювалися у дистильовану воду та розчин солі. Для оцінювання зміни властивостей використано кут змочування водою (метод сидячої краплі), скануюча електронна мікроскопія для спостереження за структурними змінами на поверхні. Електрохімічна імпедансна спектроскопія та потенціодинамічні поляризаційні криві були використані для оцінки корозійного потенціалу. \nРезультати. В результаті показано, що отримані покриття не є повністю стійкими до тривалого перебування у воді. Основними дефектами є розтріскування і збільшення полярності поверхні. Це призводить до падіння кута змочування водою. Додаткове погіршення водовідштовхувальних властивостей пояснюється зменшенням адгезії полімеру до наповнювача. Згідно досліджень потенціалу самокорозії найбільш стійким виявився зразок з найбільшою кількістю мікророзмірного наповнювача і мінімальним вмістом полімеру. Для цього зразка також не спостерігалося втрати гідрофобних властивостей після тривалого занурення в корозійне середовище, хоча на поверхні утворилися тріщини. \nНаукова новизна. Вперше показано, що для адитивних покриттів, одержаних пневматичним розпиленням, з ієрархічною структурою поверхні можливі суттєві зміни корозійної стійкості в залежності від фракційного співвідношення мікро- та нанорозмірних формуючих текстуру частинок. \nПрактична значимість. Розроблено склад адитивного покриття на основі стирол-акрилового полімеру та структуроутворюючих частинок, яке характеризується підвищеною протикорозійною здатністю за рахунок співвідношення фракцій, що дозволяє сформувати структуру з високою стабільністю водовідштовхування.","PeriodicalId":22554,"journal":{"name":"Technologies and Engineering","volume":" 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-03-22","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Technologies and Engineering","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.30857/2786-5371.2024.1.11","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета. Встановлення взаємозв'язку протикорозійних властивостей адитивних покриттів з фракційним складом формуючих текстуру компонентів.
Методика. У даній роботі адитивна біфракційна текстура створена на основі сополімеру стирол-бутил-акрилату як зв’язуючого та як текстуроутворюючі наповнювачі наночастинки гідрофобізованого кремнезему та мікрочастинки гідрофобізовано стеариновою кислотою карбонату кальцію. На підкладку покриття наносилися пневматичним способом. Для оцінювання корозійної стійкості зразки занурювалися у дистильовану воду та розчин солі. Для оцінювання зміни властивостей використано кут змочування водою (метод сидячої краплі), скануюча електронна мікроскопія для спостереження за структурними змінами на поверхні. Електрохімічна імпедансна спектроскопія та потенціодинамічні поляризаційні криві були використані для оцінки корозійного потенціалу.
Результати. В результаті показано, що отримані покриття не є повністю стійкими до тривалого перебування у воді. Основними дефектами є розтріскування і збільшення полярності поверхні. Це призводить до падіння кута змочування водою. Додаткове погіршення водовідштовхувальних властивостей пояснюється зменшенням адгезії полімеру до наповнювача. Згідно досліджень потенціалу самокорозії найбільш стійким виявився зразок з найбільшою кількістю мікророзмірного наповнювача і мінімальним вмістом полімеру. Для цього зразка також не спостерігалося втрати гідрофобних властивостей після тривалого занурення в корозійне середовище, хоча на поверхні утворилися тріщини.
Наукова новизна. Вперше показано, що для адитивних покриттів, одержаних пневматичним розпиленням, з ієрархічною структурою поверхні можливі суттєві зміни корозійної стійкості в залежності від фракційного співвідношення мікро- та нанорозмірних формуючих текстуру частинок.
Практична значимість. Розроблено склад адитивного покриття на основі стирол-акрилового полімеру та структуроутворюючих частинок, яке характеризується підвищеною протикорозійною здатністю за рахунок співвідношення фракцій, що дозволяє сформувати структуру з високою стабільністю водовідштовхування.