Закономірності географічного поширення пухнастодубових лісів рівнинної частини України

Abstract

Встановлення закономірностей географічного поширення та сучасного стану раритетних фітоценозів є актуальним завданням екологічних досліджень. Ліси дуба пухнастого (Quercus pubescens Willd.) є найбільш рідкісними лісовими угрупованнями рівнинної частини України. На відміну від широкопоширених в Україні гірських пухнастодубових лісів, які формують висотний пояс рослинності в горах Криму, острівні рівнинні пухнастодубові ліси надзвичайно рідкісні. Вони зафіксовані лише в Одеській і Вінницькій областях, де зростають на східній межі ареалу в Європі, яка проходить вздовж р. Дністер, його притоки Кучурган і р. Великий Куяльник. У фітогеографічному відношенні рівнинні пухнастодубові ліси України становлять єдине ціле з гірнецями Молдови, які поширені на протилежному березі Дністра. Загалом рівнинні пухнастодубові ліси Південно-Східної Європи є екстразональними реліктовими угрупованнями, ареал яких в рис-вюрмському міжльодовиков’ї досягав Волинської височини. Вирубування пухнастодубових лісів, випасання худоби, заміщення природних лісів лісовими культурами призвело до інсуляризації ареалу Quercus pubescens на його східній межі і деградації популяцій. Однак висновок про елімінацію пухнастодубових лісів Південно-Західної України і необхідність їх вилучення із Зеленої книги України є передчасним, оскільки збереглись осередки зростання Quercus pubescens у заказниках “Павлівський” та “Діброва Манзирська” в Одеській області і на лівому березі р. Дністер у Вінницькій області. Зважаючи на високу фітосозологічну цінність цього лісового масиву, його необхідно взяти під охорону на правах ботанічного заказника.