{"title":"ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ДОВІРИ","authors":"Валентина Вікторівна Кравців, Наталія Іванівна Тавровецька","doi":"10.32999/ksu2312-3206/2024-1-2","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Мета статті – створення моделі розвитку міжособистісної довіри, синтез раніше здобутих результатів дослідження. Методи. Основними методами дослідження є теоретичний аналіз і синтез, за допомогою яких здійснено добір і узагальнення інформації, її порівняння та критичне осмислення, а також утворення моделі розвитку довіри. Результати. Результатом теоретичного аналізу проведених раніше досліджень концепту «довіра» є модель розвитку довіри. Отримана модель бере свій початок із класифікації проявів довіри та переходить до розгляду трьох фаз розвитку міжособистісної довіри. Перша фаза пов’язана з пасивними діями суб’єкта: оцінки умов, впливу чинників, з активізацією афективного, конативного та когнітивного структурних компонентів довіри, у разі переходу до другої, активної фази, сили набувають функцій, які виконує довіра для суб’єкта. Під час другої фази активізується поведінковий компонент із структури довіри, прояви довіри можуть розділятися на типи, які можуть варіюватися від рівня формальності відносин до суті очікувань щодо дій об’єкта довіри. У разі переходу із другої фази довіри до третьої активізуються функції, що довіра виконує для обох сторін довіри. З настанням третьої фази, що полягає у відповіді об’єкта, активізуються функції, що виконує довіра для об’єкта та для суспільства загалом, закріплюючи позитивний ефект на більшій кількості осіб. Висновки. Отже, розроблена модель розвитку довіри уможливлює конкретизацію з напрямів дослідження залежно від того, що має на меті дослідник, бо після ознайомлення з перебігом фаз і притаманними їй компонентами можна звузити число використовуваних методик для отримання бажаного результату.","PeriodicalId":127678,"journal":{"name":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Psychological Sciences","volume":"151 ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2024-04-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Scientific Bulletin of Kherson State University Series Psychological Sciences","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2024-1-2","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Мета статті – створення моделі розвитку міжособистісної довіри, синтез раніше здобутих результатів дослідження. Методи. Основними методами дослідження є теоретичний аналіз і синтез, за допомогою яких здійснено добір і узагальнення інформації, її порівняння та критичне осмислення, а також утворення моделі розвитку довіри. Результати. Результатом теоретичного аналізу проведених раніше досліджень концепту «довіра» є модель розвитку довіри. Отримана модель бере свій початок із класифікації проявів довіри та переходить до розгляду трьох фаз розвитку міжособистісної довіри. Перша фаза пов’язана з пасивними діями суб’єкта: оцінки умов, впливу чинників, з активізацією афективного, конативного та когнітивного структурних компонентів довіри, у разі переходу до другої, активної фази, сили набувають функцій, які виконує довіра для суб’єкта. Під час другої фази активізується поведінковий компонент із структури довіри, прояви довіри можуть розділятися на типи, які можуть варіюватися від рівня формальності відносин до суті очікувань щодо дій об’єкта довіри. У разі переходу із другої фази довіри до третьої активізуються функції, що довіра виконує для обох сторін довіри. З настанням третьої фази, що полягає у відповіді об’єкта, активізуються функції, що виконує довіра для об’єкта та для суспільства загалом, закріплюючи позитивний ефект на більшій кількості осіб. Висновки. Отже, розроблена модель розвитку довіри уможливлює конкретизацію з напрямів дослідження залежно від того, що має на меті дослідник, бо після ознайомлення з перебігом фаз і притаманними їй компонентами можна звузити число використовуваних методик для отримання бажаного результату.