ГРАФІЧНІ ІЛЮСТРАЦІЇ КИТАЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ДИТЯЧИХ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ КІНЦЯ XX СТ.: ІНСПІРАЦІЇ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ

Abstract

Мета: наукове висвітлення художніх особливостей китайської та української ілюстрації в дитячих книжкових виданнях кінця ХХ ст. з проведенням порівняльного аналізу авторських підходів щодо формально-образних, композиційних, стилістичних, колористичних та інших принципів, якими автори обох країн оперують у відповідній творчій галузі мистецтва. Методологія. Для вирішення поставленої мети у науковому дослідженні використано загальнонаукові методи: культурно-історичний, структурно-типологічний, науково-інтерпретативний, формально-описовий, метод порівняльного аналізу авторських концепцій творчості. При безпосередньому розгляді зразків книжкових ілюстрацій у роботі використаний метод мистецтвознавчого аналізу, який включає в себе розгляд структурних елементів композицій, стилістики, колористичних рішень тощо. Результати. Тема ілюстрованих дитячих видань привертає увагу багатьох дослідників як у Китаї, так і в Україні, натомість відсутні публікації, в яких би було систематизовано творчі підходи митців обох країн відповідного скерування у порівняльному аспекті. Для реалізації цього завдання проаналізовано літературні джерела, що окреслюють історичний розвиток жанру ілюстрації дитячих книжок у Китаї та Україні наприкінці ХХ ст. Завдячуючи цьому було виявлено концептуальну подібність або ж унікальність авторських підходів ілюстраторів дитячих книжок у двох країнах. Відповідно проаналізовано прийоми графічного вирішення ілюстраційних циклів та узагальнено їх художні характеристики. Наукова новизна. Вперше у мистецтвознавстві Китаю та України буде здійснена спроба порівняння підходів митців обох країн до художньо-образного вирішення ілюстрацій дитячих книжкових видань кінця XX ст., а також здійснена наукова кваліфікація ряду пам’яток графічного мистецтва відповідного різновиду поліграфічної продукції. Практична значущість. Збагачення образної мови ілюстрації дитячих книжок китайськими та українськими художниками відбувалося завдяки поглибленню концептуального зв’язку формально-виражальних засобів з відповідними національними культурними традиціями. Це підтверджує доцільність продовження системних досліджень цієї мистецтвознавчої проблематики на матеріалі творчості сучасних ілюстраторів Китаю та України.