Типологічна структура та продуктивність насаджень з участю вільхи чорної у Волинському та Житомирському Поліссі України

Abstract

Проаналізовано таксаційні характеристики насаджень з участю вільхи чорної з використанням реляційної бази даних "Лісовий фонд України" у Волинському та Житомирському Поліссі станом на 01.01.2017 року. Під час аналізу здійснено розподіл цих насаджень за едатопами, трофотопами і гігротопами загалом та окремо за областями; визначено для кожного типу лісорослинних умов середні таксаційні показники насаджень з участю вільхи чорної, зокрема вік, діаметр, висоту, відносну повноту, клас бонітету, запас. У Волинській області насадження з участю вільхи чорної зростають на площі 99593 га, Рівненській – 63912 га і Житомирській – 38495 га. Відзначено зменшення площ цих насаджень за просування із заходу на схід, що можна пояснити геоморфологічними особливостями цієї частини Полісся, її рельєфом, наявністю річок. Найбільші площі насаджень з участю вільхи чорної у борах і суборах притаманні Рівненський області – 172 та 8866 га, значно менші – у Волинській (122 і 6132 га) та Житомирській (101 і 5990 га) областях. І, навпаки, на Рівненщині встановлено значно менше площ з цими насадженнями, які зростають у грудах (332 га), тоді як на Волині їх більше у 4,4 раза, а на Житомирщині – у 8,5 раза. Максимальні величини середнього запасу деревостанів з участю вільхи чорної відзначено у вологих і сирих грудах. З'ясовано, що середній запас деревини у свіжих сугрудах становить 208 м3∙га-1 і вологих – 201 м3∙га-1. За умов, менш сприятливих для вільхи чорної (свіжі сугруди), величина цього показника вища. Це можна пояснити дещо меншим середнім віком деревостанів у вологих сугрудах, а також, можливо, проведенням інтенсивніших рубок догляду за лісом або санітарних рубок у більш вологих лісорослинних умовах. Подібну тенденцію, враховуючи більший середній вік насаджень у вологих умовах, спостережено й у суборах. Також встановлено значні величини середнього запасу деревини у найбідніших умовах – свіжих і вологих борах. У таких едатопах цей показник відповідно був 170 і 166 м3∙га-1, що потребує певного вивчення та пояснення.