Валентина Антоненко, Олена Лизунова, Ольга Попова, Олена Мізіна, Ганна Панченко, Лариса Сарбаш
{"title":"ТРІАДА СТРАТЕГІЧНОГО – ТАКТИЧНОГО – ОПЕРАТИВНОГО РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК ІННОВАЦІЯ У ФІНАНСОВОМУ УПРАВЛІННІ","authors":"Валентина Антоненко, Олена Лизунова, Ольга Попова, Олена Мізіна, Ганна Панченко, Лариса Сарбаш","doi":"10.55643/fcaptp.4.51.2023.4062","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Стаття присвячена інноваційному підходові до управлінню ризиками у фінансовій сфері. Здійснено аналіз наукових досліджень із фінансової ризикології та суміжних наук. Обґрунтований авторський підхід та напрацьовані факторні моделі щодо системного поєднання стратегічного, тактичного й оперативного фінансового ризик-менеджменту; запропоновані факторні моделі та критерії оцінки ефективності фінансових стратегічних, тактичних і оперативних рішень.Уперше введене поняття капіталізації статутного капіталу та індексу швидкості його капіталізації як індикаторів вимірювання ефективності фінансових рішень. Обґрунтовані варіанти управлінської поведінки в певних фінансових ситуаціях з урахуванням їхньої ризикованості. Завдяки факторному моделюванню визначено зв’язок капіталізації статутного капіталу з поточними фінансовими показниками, а саме прибутком підприємства з урахуванням процедури його розподілу.В оперативному фінансовому менеджменті акцент робиться на тому, що грошові кошти за раціональним їх розподілом потрібно спрямовувати: спочатку на погашення зовнішніх поточних зобов’язань, а потім – для фінансування поточних внутрішніх потреб. Для покриття зовнішніх поточних зобов’язань варто здійснювати відповідний моніторинг і рефінансування дебіторської заборгованості, а задля фінансового забезпечення поточних внутрішніх потреб – формувати відповідного розміру страховий грошовий фонд; причому ці два процеси мають відбуватися комплексно й паралельно один одному.Практичне запровадження системного фінансового ризик-менеджменту в поєднанні його складових: стратегічної, тактичної та оперативної – дозволить покращити управління фінансовою сферою, підвищить її ефективність і буде відповідати інтересам і власників підприємства, і його менеджерів.","PeriodicalId":45313,"journal":{"name":"Financial and Credit Activity-Problems of Theory and Practice","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.7000,"publicationDate":"2023-08-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Financial and Credit Activity-Problems of Theory and Practice","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.55643/fcaptp.4.51.2023.4062","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"Q4","JCRName":"BUSINESS, FINANCE","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Стаття присвячена інноваційному підходові до управлінню ризиками у фінансовій сфері. Здійснено аналіз наукових досліджень із фінансової ризикології та суміжних наук. Обґрунтований авторський підхід та напрацьовані факторні моделі щодо системного поєднання стратегічного, тактичного й оперативного фінансового ризик-менеджменту; запропоновані факторні моделі та критерії оцінки ефективності фінансових стратегічних, тактичних і оперативних рішень.Уперше введене поняття капіталізації статутного капіталу та індексу швидкості його капіталізації як індикаторів вимірювання ефективності фінансових рішень. Обґрунтовані варіанти управлінської поведінки в певних фінансових ситуаціях з урахуванням їхньої ризикованості. Завдяки факторному моделюванню визначено зв’язок капіталізації статутного капіталу з поточними фінансовими показниками, а саме прибутком підприємства з урахуванням процедури його розподілу.В оперативному фінансовому менеджменті акцент робиться на тому, що грошові кошти за раціональним їх розподілом потрібно спрямовувати: спочатку на погашення зовнішніх поточних зобов’язань, а потім – для фінансування поточних внутрішніх потреб. Для покриття зовнішніх поточних зобов’язань варто здійснювати відповідний моніторинг і рефінансування дебіторської заборгованості, а задля фінансового забезпечення поточних внутрішніх потреб – формувати відповідного розміру страховий грошовий фонд; причому ці два процеси мають відбуватися комплексно й паралельно один одному.Практичне запровадження системного фінансового ризик-менеджменту в поєднанні його складових: стратегічної, тактичної та оперативної – дозволить покращити управління фінансовою сферою, підвищить її ефективність і буде відповідати інтересам і власників підприємства, і його менеджерів.