ПРОБЛЕМА ПРЕКАРІАТУ НАСЕЛЕННЯ ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ УКРАЇНИ І БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХОД ЯК СОЦІАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Abstract

У статті проаналізовані тенденції соціальних проблем післявоєнної України, акцентовано увагу на проблеми прекаріату населення, аспекти введення безумовного базового доходу. Проаналізовано переваги і недоліки концепції безумовного базового доходу (ББД) як складової частини соціальної політики вирівнювання та підвищення якості життя післявоєнного періоду відновлення України. Аналіз сучасних систем соціальної підтримки населення ґрунтується на принципі індивідуального підходу до оцінки потреби громадян та, відповідно, диференціації розміру виплат відповідно із цим принципом. Післявоєнний період обґрунтовує доцільність і альтернативу концепцію без умовного базового доходу, як універсальний інструмент соціальної сфери і захисту більшої частини населення, що дозволить уникнути дискримінації при наданні допомоги за віковими, статевим, соціальними та іншими чинниками, концепція безумовного базового доходу має універсальний характер допомоги, що має першочергове значення у воєнний і післявоєнний періоди стабілізації та відновлення країни і соціальних тенденцій у суспільстві. Зазначається, що зацікавленість до концепції безумовного базового доходу заочно зростає, на тлі поточної соціально-економічної невизначеності обумовленою бойовими діями, коли соціальні проблеми виявляються особливо чітко, а суспільство дедалі активніше надає запит на зміни. При цьому повноцінного досвіду переходу до базового доходу досі немає. Усі пілотні програми (загалом більше 40) або не задовольняли п'яти критеріям базового доходу (періодичність, індивідуальність, універсальність, безумовність та грошовий характер виплат), або, були занадто незначні, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень життя одержувачів. Зроблено висновки й пропозиції щодо можливостей і доцільності введення ББД в Україні у післявоєнний період в умовах проблеми прекаріату населення і еміграційних процесів та внутрішньої міграції.