ВПЛИВ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ НА УСКЛАДНЕННЯ ПЕРШОГО ТРИМЕСТРУ ВАГІТНОСТІ

Abstract

Мета дослідження – вивчити особливості ускладнень першого триместру вагітності у жінок із лейоміомою матки, які не оперувались до вагітності порівняно з тими, яким була проведена консервативна міомектомія. Матеріали та методи. Обстежено 514 вагітних жінок, із них 456 мали лейоміому (перша, основна група). 351 вагітна з лейоміомою були без хірургічного лікування до вагітності (1а підгрупа) та 105 вагітних були після консервативної міомектомії (59 пацієнток було після лапароскопічної міомектомії субсерозного вузла або гістероскопічної – субмукозного вузла з коагуляцією ложа (1б підгрупа), 46 вагітних – після лапаротомічної міомектомії (1в підгрупа)). Групу порівняння склали 82 вагітні жінки без лейоміоми з ускладненнями вагітності. До контрольної, 3 групи, увійшла 81 вагітна жінка без лейоміоми та без ускладнень вагітності. Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження свідчать про те, що загроза переривання вагітності в ранні терміни, ретрохоріальна гематома, низька плацентація частіше зустрічались у жінок з лейоміомою, ніж в групі, яким була проведена консервативна міомектомія до вагітності. Залежно від проведеного лікування лейоміоми вагініт частіше зустрічався у вагітних 1а підгрупи – майже у кожної третьої пацієнтки, який потребував санації. У вагітних 1б та 1в підгрупи – майже у кожної п’ятої. Можливо, на фоні інфекційного фактора у вагітних основної групи виникала загроза переривання вагітності. Висновки. Проведені дослідження свідчать про необхідність консервативної міомектомії у жінок із лейоміомою матки на прегравідарному етапі, що дає можливість зменшити ускладнення перебігу першого триместру вагітності.