Dipak Chaulagain, V. Smolanka, A. Smolanka, T. Havryliv
{"title":"Гліобластома: огляд літератури","authors":"Dipak Chaulagain, V. Smolanka, A. Smolanka, T. Havryliv","doi":"10.22141/2224-0713.18.8.2022.987","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Гліобластома є найбільш агресивним типом пухлини головного мозку, визначена як астроцитома 4-го типу відповідно до 5-го видання класифікації пухлин центральної нервової системи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це рак, що починається в гліальних клітинах, які є підтримуючими клітинами мозку. Гліобластома є рідкісним типом пухлини головного мозку і становить близько 15 % усіх цих пухлин. Найчастіше вона зустрічається в дорослих віком понад 50 років, причому в чоловіків розвивається частіше, ніж у жінок. Симптоми гліобластоми можуть відрізнятися залежно від локалізації пухлини в головному мозку. Загальні симптоми включають головний біль, нудоту, блювання та зміни зору. Іншими симптомами можуть бути судоми, зміни в поведінці або особистості, а також труднощі з мовою або рухами. Стандартом лікування гліобластоми є поєднання хірургічного втручання, променевої та хіміотерапії. Хірургічне втручання є першим кроком у лікуванні, метою якого є видалення якомога більшої частини пухлини. Променева та хіміотерапія зазвичай використовуються для знищення будь-яких залишкових ракових клітин. Однак, незважаючи на ці методи лікування, прогноз при гліобластомі, як правило, поганий, більшість пацієнтів живуть менше двох років після встановлення діагнозу. Загалом гліобластома є дуже агресивною пухлиною головного мозку з поганим прогнозом. Стандартне лікування передбачає поєднання хірургічного втручання, променевої та хіміотерапії. Останні дослідження були зосереджені на розробці нових методів лікування, таких як цільова терапія та імунотерапія, що показали обнадійливі результати в клінічних випробуваннях.","PeriodicalId":14476,"journal":{"name":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.22141/2224-0713.18.8.2022.987","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Гліобластома є найбільш агресивним типом пухлини головного мозку, визначена як астроцитома 4-го типу відповідно до 5-го видання класифікації пухлин центральної нервової системи Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це рак, що починається в гліальних клітинах, які є підтримуючими клітинами мозку. Гліобластома є рідкісним типом пухлини головного мозку і становить близько 15 % усіх цих пухлин. Найчастіше вона зустрічається в дорослих віком понад 50 років, причому в чоловіків розвивається частіше, ніж у жінок. Симптоми гліобластоми можуть відрізнятися залежно від локалізації пухлини в головному мозку. Загальні симптоми включають головний біль, нудоту, блювання та зміни зору. Іншими симптомами можуть бути судоми, зміни в поведінці або особистості, а також труднощі з мовою або рухами. Стандартом лікування гліобластоми є поєднання хірургічного втручання, променевої та хіміотерапії. Хірургічне втручання є першим кроком у лікуванні, метою якого є видалення якомога більшої частини пухлини. Променева та хіміотерапія зазвичай використовуються для знищення будь-яких залишкових ракових клітин. Однак, незважаючи на ці методи лікування, прогноз при гліобластомі, як правило, поганий, більшість пацієнтів живуть менше двох років після встановлення діагнозу. Загалом гліобластома є дуже агресивною пухлиною головного мозку з поганим прогнозом. Стандартне лікування передбачає поєднання хірургічного втручання, променевої та хіміотерапії. Останні дослідження були зосереджені на розробці нових методів лікування, таких як цільова терапія та імунотерапія, що показали обнадійливі результати в клінічних випробуваннях.