Феноменологія мотивації особистості та її самоорганізаційний характер

Abstract

Анотація. Мета дослідження полягає в тому щоб виявити феноменологічні та самоорганізаційні механізми мотивації особистості. Методи. У дослідженні застосовано феноменологічний та самоор­гані­заційний методи, на основі яких мотивація особистості розглядається в самоорганізаційному контексті та тлумачиться як емерджентна, динамічна, нелінійна та стохастична система. Результати. У до­слідженні обґрунтована концепція синергійності психічних явищ, які мають водночас інтенціональний (феноменологічний) та біологічний рівень. Також у статті розроблена концепція самоорганізаційного характеру феноменології мотивації особистості. Остання розвивається на основі ідеї інтенціональності всіх психічних явищ, які відповідно включаються у структуру мотивації особистості. Доведено, що феноменологія мотивації особистості має самоорганізаційні характеристики, тобто мотивацію осо­бистості слід тлумачити як незавершене, динамічне, стохастичне явище. Висновки. Всі психічні явища, незважаючи на їх розмаїтість мають інтенціональний вимір, тобто виражають певний ступінь їх усвідомлення на предметному рівні, оскільки вони є навмисними, власне залежними від волі та свідомості суб’єкта. Структурними елементами феноменології мотивації особистості є бажання, потреби, інте­реси, афекти, емоції, почуття, воля, мотиви, очікування, переконання, ідеї, цінності, які створюють умови для динаміки та стохастичності мотивації особистості. Концепція синергійності інтенціонального та біологічного рівнів психічних явищ, яка доведена у дослідженні вказує на те, що на рівні інтен­ціо­нальності психіка та свідомість мають тенденцію до тотожності. Явища, які включаються у структуру мотивації особистості, мають самоорганізаційні характеристики – нелінійність, незавер­шеність, динамічність, стохастичність. Концепція самоорганізаційного характеру феноменології моти­вації особис­тості, яка розроблена у дослідженні, передбачає відсутність центру мотивації, тобто мотивація не має якогось провідного фактору, наприклад, аксіологічного, вольового чи емоційного.