ФЕНОМЕН НЕРЕФЛЕКСИВНОЇ (ЕМОЦІЙНОЇ) СВІДОМОСТІ САРТРА

Abstract

У статті аргументується засаднича теза екзистенційно-феноменологічної концепції Сарт­­ра про первинну нерозчленовану єдність людини та її свідомості і світу, до якої вона, як су­б’єкт, залучена завдяки притаманній їй інтенціональності – спрямованості на зовнішні пред­ме­ти. Нерефлексивна свідомість функціонує на спонтанному чуттєвому рівні пізнання і не ске­ро­вується свідомим себе «Я». Цим самим нерефлексивна (емоційна) свідомість людини репрезентує екзистенційний модус буття у світі як творчого переживання і нетривіального бачення об’єктів пізнання в щоразу нових зв’язках і відношеннях. При цьому емоція постає специфічним способом пізнання суб’єктом «об’єктивної» дійсності, що відрізняє її від деяких інших психічних процесів своєю непозиційністю, тобто стихійною безпосередністю й органічним зв’язком із оточенням.  Застосування феноменологічного методу в психології особистості, що базується на пред­ста­в­леному уявленні, дасть змогу реалізувати цілісний аксіологічний підхід до вивчення психічних явищ, який враховує актуальний життєвий контекст буття людини, її потреби, мотиви, інт­ереси, переконання і цінності.                Так трактований феномен нерефлексивної (емоційної) свідомості Сартра протистоїть як редук­ціонізму позитивістської (біхевіоральної) психології, так і психоаналізу Фройда, але вод­но­час може бути стимулом для розгортання досліджень у царині сучасної когнітивної психології, зокрема психології емоційного інтелекту The article argues the fundamental thesis of Sartre’s existential and phenomenological concept of initial undivided unity of a person with its consciousness and the world which it belongs to as the subject due to its characteristic intentionality – focus on external objects. Non-reflexive consciousness functions on the spontaneous sensual level of cognition and is not directed by the conscious of the self "I". Thus, the non-reflexive (emotional) human consciousness represents the existential modus of being in the world as a creative experience and non-trivial vision of objects of cognition in every time new connections and relations. Herewith, emotion acts as a specific way of experiencing "objective" reality by the subject which differs it from some other mental processes by its non-positionality, that is, by accidental spontaneity and organic bond with the environment. The application of the phenomenological method in the personality psychology based on the presented ideas makes it possible to realize the integral axiological approach to the study of mental phenomena considering human actual vital context of being, its needs, motives, interests, beliefs and values. The interpreted in such a way Sartre’s phenomenon of non-reflexive (emotional) consciousness opposes to both reductionism of positivist (behavioral) psychology and Freud’s psychoanalysis but at the same time it could be an incentive for the deployment of study in the field of modern cognitive psychology, psychology of emotional intelligence in particular