КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ПОРТРЕТ ЯК ЗАСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ УЛЬТРАСТРУКТУР ФОЛІКУЛЯРНИХ ТИРОЦИТІВ: ПРОФІЛЬ ТРАНСПОРТУВАЛЬНОЇ МОЖЛИВОСТІ ПРИ ДІЇ ОРГАНІЧНОГО ЙОДУ ЗА УМОВ ПОТЕНЦІЮВАННЯ АЛІМЕНТАРНОГО ЙОДОДЕФІЦИТУ

Abstract

Використання математичних методів для вивчення морфофункціональних особливостей ультраструктур фолікулярних тироцитів щитоподібної залози, зокрема транспортувального напряму її діяльності, при коригуванні органічним йодом потенційованого аліментарного йододефіциту є актуальним завданням цитофізіології. Метою мультидисциплінарного дослідження було дослідити особливості взаємозв'язків між ультраструктурами транспортувального напряму діяльності фолікулярних тироцитів (базальної цитоплазматичної мембрани, перикапілярного простору, мікрокапілярного русла, ендотеліоцитів) при прийманні різних доз органічного йоду в умовах потенціювання антитиреоїдним засобом мерказоліл (Thiamazol) дефіциту йоду в раціоні. Об'єкт дослідження: електронограми щитоподібних залоз білих нелінійних щурів-самців, яким дефіцит йоду в раціоні 30 днів коригували органічним йодом у гістологічно визначених малій (мінімально діючій), помірній і великій дозах. У дослідженні використано такі методи: електронномікроскопічне вивчення ультратонких зрізів щитоподібної залози, напівкількісний аналіз електронограм, визначення профілів спеціальних можливостей гормонопоетичних клітин, кореляційний аналіз із побудовою кореляційних портретів. Установлено, що вивчення особливостей впливу біологічних речовин, здатних як потенціювати, так і "пом'якшувати" явища йодного дефіциту, потребує спільних зусиль учених різних спеціальностей, зокрема із застосуванням відповідних математичних підходів, тоді як кореляційні портрети транспортувального напряму діяльності фолікулярних тироцитів є інформативним засобом дослідження механізмів функціонування щитоподібної залози. При аналізі кореляційних портретів установлено, що в умовах некоригованого потенційованого аліментарного йододефіциту попри порушення морфофункціонального стану мікрокапілярного русла існує певний ресурс для транспортування виробленого гормонального продукту. Приймання органічного йоду поліпшує інтра-органну гемоциркуляцію; при цьому особливості її поліпшення зумовлені спожитою дозою, оскільки коригування відбувається за участі різних ультраструктурних елементів профілю транспортувальної можливості фолікулярних тироцитів. Особливості впливу малої дози органічного йоду полягають у таких механізмах пристосування до транспортування тиреоїдних гормонів у несприятливих умовах як наявність у мікрокапілярному руслі явищ стазу та мі-кротромбозу, збільшення складчастості базальних мембран фолікулярних тироцитів, гіпертрофія ендотеліоцитів, збільшення кількості їхніх псевдоподій. Приймання помірної і великої доз органічного йоду в обговорюваних умовах наближає до характеристик інтактних тварин такі складові елементи досліджуваного профілю як складчастість базальних цитоплазматичних мембран фолікулярних тироцитів, стан ендотеліоцитів та їхніх псевдоподій, стан мікрокапілярного русла. Основна відмінність між впливом помірної і великої доз органічного йоду полягає в особливостях стану перикапілярного простору, що при прийманні помірної дози характеризується відсутністю в ньому включень, а при прийманні великої дози - його помірною (нормальною) шириною. Зроблено висновок, що кореляційні портрети є зручним засобом дослідження транспортувального напряму діяльності фолікулярних тироцитів щитоподібної залози.