PROOF IN CIVIL PROCEDURE: THEORETICAL ASPECT

Стаття присвячена вивченню одного з інститутів цивільного процесуального права – доказуванню. Проблема судового доказування займає одне з центральних місць у науці цивільного процесуального права. Жодна цивільна справа не може бути вирішена без доказів. Необхідною умовою досягнення правильного вирішення справи є повне та об’єктивне з’ясування обставин, пов’язаних із конкретною правовою ситуацією, що призвела до передачі та розгляду справи в суді. Встановлення фактичних обставин, з наявністю чи відсутністю яких закон пов’язує можливість виникнення, зміни чи припинення правових відносин, відбувається у процесі судового доказування, що є складною і багатосторонньою діяльністю суду та осіб, що беруть участь у справі. Увага до цього інституту зумовлена передусім тією значимістю, що він має у практичній діяльності: кожна стадія цивільного процесу, здійснення будь-якої процесуальної дії тією чи іншою мірою стосуються питання доказування. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень у сфері цього інституту, вчені, аналізуючи його зміст, структуру, форму, дедалі більше розуміють глибинність та недосяжність його дійсної суті. Особливу увагу привертає розкриття його правової природи. У статті наводяться різні погляди вчених різного часу щодо поняття «доказування». Воно розглядається у сфері цивільнопроцесуального права, а також аналізуються його загальнотеоретичний аспект та ступінь дослідження в науці «Теорія держави та права». Доказування представлене як інтелектуальний процес, спрямований на пізнання суті та роз’яснення правової позиції у справі. Метою цієї статті є вивчення проблем та тенденцій розвитку доказового права, формування розуміння природи інституту доказування, визначення його місця в міжсистемних зв’язках приватного та процесуального права, їх взаємовпливу, цивілістичних проявів у процесі. Ключові слова: правосуддя, судочинство, доказування, процес доказування, пізнання, цивільний процес, цивільне законодавство.