Epipactis helleborine (L.) Crantz in spontaneous forest groups of Regional Landscape Park «Lysa Hora» (Kyiv)

Ecology-coenotic features of the Epipactis helleborine population in spontaneous (transformed and regenerative) forest phytocenoses with predominance of Carpinus betulus, Acer platanoides and Quercus robur stands in «Lysa Hora» (Kyiv) tract were studied. Previously, several finds of this species were known in the regional landscape park «Lysa Hora», which allowed a comparative chorological analysis of Epipactis helleborine and the probability of dissemination (migration) in time and space due to natural (afforestation, change of shading, succession processes, species competition, soil erosion), anthropogenic (trampling along roads, formation of lighted areas, protected area) impacts. The aboriginal population of autochthonous origin is quite large in area (~ 1500×500 m) and formed about 1000 individuals of all ontogenetic stages, which are located mainly in the central part of the tract «Lysa Hora» and is probably one of the largest and most stable (homeostasis) populations in Ukraine. The current state of the population of Epipactis helleborine was shown, its syntaxonomic status was determined and the hypothesis of prospects for further development was substantiated. The regularities of the ontogenesis of Epipactis helleborine in urban growth conditions in an orographically disjunctive, fragmented area have been elucidated. Relatively high resistance (vitality) to recreational impact, trampling, shading, as well as satisfactory competitiveness in forest sinuses, resistance to disease and arid weather and climatic conditions was detected. Forest phytocenoses with Epipactis helleborine belong to the class Carpino-Fagetea sylvaticae, order Carpinetalia betuli, alliance Carpinion betuli, association Galeobdolo luteiCarpinetum. Key words: population dynamics, rare orchids species, regional landscape park, succession. Досліджено еколого-ценотичні особливості популяції коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine) у спонтанних (трансформованих і відновлювальних) лісових фітоценозах із переважанням у деревостані Carpinus betulus, Acer platanoides та Quercus robur в урочищі «Лиса гора» (Київ). Раніше було відомо декілька знахідок цього виду на території регіонального ландшафтного парку «Лиса гора», що дозволило здійснити порівняльний хорологічний аналіз Epipactis helleborine та ймовірність поширення (міграції) у часі та просторі в зв’язку з природними (залісення, зміна затінення, сукцесійні процеси, конкуренція видів, ерозія ґрунтів) та антропогенними (витоптування вздовж доріг, формування освітлених ділянок, заповідний режим) впливами. Аборигенна популяція автохтонного походження досить велика за площею (~1500×500 м) і утворена близько 1000 особин всіх онтогенетичних стадій, які розміщені в основному у центральній частині урочища «Лиса гора» і є ймовірно однією з найбільших і стійких (гомеостазних) популяцій в Україні. Було відображено сучасний стан популяції Epipactis helleborine, визначено її синтаксономічний статус та обґрунтовано гіпотезу перспектив подальшого розвитку. З’ясовано закономірності онтогенезу Epipactis helleborine в урбаністичних умовах зростання на орографічно диз’юнктивній, фрагментованій території. Виявлено досить високу стійкість (віталітетність) до рекреаційного впливу, витоптування, затінення, а також задовільну конкурентну спроможність у лісових синузіях, резистентність до захворювань і посушливих погодно-кліматичних умов. Лісові фітоценози з Epipactis helleborine належать до класу Carpino-Fagetea sylvaticae, порядку Carpinetalia betuli, союзу Carpinion betuli, асоціація Galeobdolo lutei-Carpinetum. Ключові слова: динаміка популяції, рідкісний вид орхідних, регіональний ландшафтний парк, сукцесія.