{"title":"Просторовоподібний світ та гравітаційні хвилі. Частина 1. До природи утворення гравітаційних хвиль","authors":"Іван Карпенко","doi":"10.46299/j.isjea.20220105.12","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Досліджується гравітаційне поле в процесі його розсіювання на дискретно організованих матеріальних об’єктах Всесвіту (сукупностях галактик, зіркових системах, групах зірок) та утворенням неоднорідних гравітаційних хвиль з структурою просторовоподібного (ПП) континууму. Демонструється вплив низькочастотних складових гравітаційного поля Всесвіту на тектонічну циклічність будови осадової товщі Землі з періодами мільйони – сотні мільйонів років. А також те, що неоднорідні гравітаційні хвилі утворюють локальний ПП-континуум (простір-час) з притаманними йому можливістю суміщення двох подій у часі і неможливості суміщення у просторі. Обґрунтовується гравітаційно-хвильова гіпотеза сил довгооперіодного тектогенезу у наступній послідовності викладу проблемних питань: 1) механізм утворення гравітаційних хвиль; 2) розсіювання гравітаційних хвиль на дифракційних ґратках (решітках) дискретно організованих космічних систем з утворенням неоднорідних гравітаційних хвиль; 3) доказ існування кореляційного зв'язку періодів неоднорідних хвиль із періодами тектонічних процесів Землі; 4) доказ того, що в процесі розсіяння гравітаційних хвиль в об’ємі 3-мірної дифракційної решітки утворюється ПП-континуум. Розглянуто гіпотезу природи гравітаційних хвиль, що ґрунтується на відомому з квантової механіки принципі дуалізму де Бройля. Тіло, що рухається з постійною швидкістю, розглядається як гравітаційна хвиля, що сприймається нерухомим спостерігачем. При цьому хвиля де Бройля характеризується не як гармоніка, а як білий шум з амплітудою, що дорівнює величині сталої Планка та верхньою частотою рівною частоті де Бройля. Обґрунтовується, що частина маси-енергії, яка обумовлена рухом тіла, тобто його кінетичною енергією, може розглядатися в якості енергії дебройлівської хвилі - енергії гравітаційного хвильового поля рухомого тіла. Встановлено залежність періоду неоднорідних хвиль, що утворюються на решітках, від середньої відстані між космічними утвореннями (зірками, галактиками, тощо). Земля сприймається як гравітаційна антена, а її осадова товща як своєрідна «магнітофонна» стрічка, де записані і збережені часові зміни гравітаційного потенціалу у точці Всесвіту, де знаходиться Земля. Показано, що неоднорідні хвилі, утворені розсіюванням гравітаційних хвиль на групах зірок, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. Хвилі, утворені розсіюванням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес із періодичністю 1,24 млн. років (галактичний цикл), на групах галактик – з періодичністю 15 млн. років (цикли Штілле), на скупченнях галактик (комірчастій структурі Всесвіту) - з періодичністю 400 млн. років (цикли Вільсона).","PeriodicalId":120311,"journal":{"name":"International Science Journal of Engineering & Agriculture","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-12-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"International Science Journal of Engineering & Agriculture","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.46299/j.isjea.20220105.12","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
Просторовоподібний світ та гравітаційні хвилі. Частина 1. До природи утворення гравітаційних хвиль
Досліджується гравітаційне поле в процесі його розсіювання на дискретно організованих матеріальних об’єктах Всесвіту (сукупностях галактик, зіркових системах, групах зірок) та утворенням неоднорідних гравітаційних хвиль з структурою просторовоподібного (ПП) континууму. Демонструється вплив низькочастотних складових гравітаційного поля Всесвіту на тектонічну циклічність будови осадової товщі Землі з періодами мільйони – сотні мільйонів років. А також те, що неоднорідні гравітаційні хвилі утворюють локальний ПП-континуум (простір-час) з притаманними йому можливістю суміщення двох подій у часі і неможливості суміщення у просторі. Обґрунтовується гравітаційно-хвильова гіпотеза сил довгооперіодного тектогенезу у наступній послідовності викладу проблемних питань: 1) механізм утворення гравітаційних хвиль; 2) розсіювання гравітаційних хвиль на дифракційних ґратках (решітках) дискретно організованих космічних систем з утворенням неоднорідних гравітаційних хвиль; 3) доказ існування кореляційного зв'язку періодів неоднорідних хвиль із періодами тектонічних процесів Землі; 4) доказ того, що в процесі розсіяння гравітаційних хвиль в об’ємі 3-мірної дифракційної решітки утворюється ПП-континуум. Розглянуто гіпотезу природи гравітаційних хвиль, що ґрунтується на відомому з квантової механіки принципі дуалізму де Бройля. Тіло, що рухається з постійною швидкістю, розглядається як гравітаційна хвиля, що сприймається нерухомим спостерігачем. При цьому хвиля де Бройля характеризується не як гармоніка, а як білий шум з амплітудою, що дорівнює величині сталої Планка та верхньою частотою рівною частоті де Бройля. Обґрунтовується, що частина маси-енергії, яка обумовлена рухом тіла, тобто його кінетичною енергією, може розглядатися в якості енергії дебройлівської хвилі - енергії гравітаційного хвильового поля рухомого тіла. Встановлено залежність періоду неоднорідних хвиль, що утворюються на решітках, від середньої відстані між космічними утвореннями (зірками, галактиками, тощо). Земля сприймається як гравітаційна антена, а її осадова товща як своєрідна «магнітофонна» стрічка, де записані і збережені часові зміни гравітаційного потенціалу у точці Всесвіту, де знаходиться Земля. Показано, що неоднорідні хвилі, утворені розсіюванням гравітаційних хвиль на групах зірок, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. Хвилі, утворені розсіюванням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес із періодичністю 1,24 млн. років (галактичний цикл), на групах галактик – з періодичністю 15 млн. років (цикли Штілле), на скупченнях галактик (комірчастій структурі Всесвіту) - з періодичністю 400 млн. років (цикли Вільсона).