FISCAL ROLE OF LOCAL TAXES AND DUES IN THE SYSTEM OF LOCAL BUDGET REVENUES OF UKRAINE

The restructuring of the revenue base of local government budgets as a source of funding for local government functions entails improving the mechanism for the functioning of local taxes and dues. The purpose of the article is to determine the fiscal role of local taxes and dues in the formation of revenues of local budgets under fiscal decentralization. In the process of research, the following methods of economic research were used: monographic (study of scientific works on the problems of the formation of local budgets); abstract-logical (formation of theoretical generalizations and conclusions); analysis and synthesis (assessment of trends in the functioning of local budgets of Ukraine and determination the fiscal role of local taxes and fees). Since the adoption of the Tax Code of Ukraine from 2011, a new stage in the development of the local taxation system begins. As a result, the composition of local taxes and dues in terms of their quantity (reducing the number of local taxes and dues from 14 to 5 species) and quality (simultaneously with strengthening their fiscal role) has experienced significant variations. Today, in Ukraine, the group of local taxes and dues includes the below mandatory payments, that are in line with the Tax Code of Ukraine: property tax, which includes motor vehicle tax, land fee, and tax on property other than land; harmonized tax; parking space fee; tourist tax. The tendencies of functioning of local budgets of Ukraine are estimated and the fiscal role of local taxes and dues in the formation of local budgets of Ukraine in 2016-2018 is estimated. The analysis of the structure of fiscal instruments in the formation of centralized financial resources shows that the share of local taxes and dues in local budget revenues in 2018 was 23,16%, which allowed them to provide their share in GDP at 1.71%. 88-95 ISSN 2617-4170. Фіскальна роль місцевих податків і зборів ... 89 An analysis of the structure of local taxes and dues has shown that the largest source of local budget revenues in this group is the property tax, because at the expense of it 11,87% of its own revenues of local budgets was formed in 2018. The main directions of strengthening the fiscal role of local taxes and fees in the system of local budget revenues of Ukraine are determined. The search for ways to increase the fiscal efficiency of local taxes and dues should go not only quantitatively, by increasing their types and increasing the number of payers, but also in a qualitative sphere, that is improving the mechanism of their functioning by expanding the tax base. Key concepts: local taxes and dues, local budgets, fiscal role, revenues, tax revenues. DOI 10.32518/2617-4162-2019-2-88-95 Вступ Одним зі стратегічних напрямів економічних реформ в Україні є курс на децентралізацію, яка передбачає зміни не лише в організаційноправовій сфері (створення об’єднаних територіальних громад), але й у фінансовому напрямі (реструктуризація дохідної і видаткової частин бюджетів територіальних громад). У контексті реструктуризації дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування як джерела фінансування власних функцій органів місцевої влади та розвитку демократичного суспільства, актуальним питанням сьогодні є удосконалення механізму функціонування місцевих податків і зборів. Це і визначає таку прискіпливу увагу до функціонування та реформування системи місцевих податків і зборів в Україні, що, відповідно, і обумовлює актуальність теми дослідження. Значний науковий інтерес становлять праці українських учених І. Благуна, В. Дем’янишина, В. Загорського, М. Карліна, О. Кириленко, В. Кравченко, К. Павлюк, Ю. Пасічника, в наукових доробках яких висвітлено теоретичні засади та проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні. Проблемами суті та фіскальної ефективності місцевих податків і зборів займалися такі вчені, як: Д. Баранова, О. Василенко, О. Михайленко, Н. Проць, С. Острович, Т. Чи жова та багато інших дослідників. Незважаючи на ґрунтовні дослідження теоретичних основ формування інституту місцевого оподаткування та аналізу його фіскальної ефективності, проблема формування власних доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) за рахунок місцевих податків і зборів потребує удосконалення, особливо в умовах реформування бюджетно-податкової системи. Мета статті полягає у визначенні фіскальної ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування в умовах бюджетно-податкової децентралізації. 1. Суть та еволюція місцевих податків і зборів Податкова система України складається зі загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку [1]. Варто відмітити, що поділ податків і зборів на загальнодержавні та місцеві є єдиною нормативною підставою класифікації (залежно від компетенції органу, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території) обов’язкових платежів на користь держави. Розвиток системи місцевого оподаткування в Україні розпочався з прийняттям 20.05.1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» [2], яким було встановлено 2 місцевих податки і 12 місцевих зборів (у 1997 р. їх перелік було доповнено ще 2 місцевими зборами). Із прийняттям Податкового кодексу України з 2011 р. розпочинається новий етап розвитку системи місцевого оподаткування, який охарактеризувався суттєвими і кількісними (скорочення кількості місцевих податків та зборів із 14 до 5 видів), і якісними (посилення їх фіскальної ролі за рахунок скасування неефективних із фіскального погляду місцевих податків і зборів та введення до їх складу нових видів із високою фіскальною ефективністю, зокрема єдиного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) змінами. Євроінтеграційний поступ України як результат Революції Гідності, зумовив здійснення реальних кроків у напрямі бюджетної децентралізації, що супроводжувалася здійсненням у кінці 2014 р. бюджетно-податкової реформи та стала новою віхою в еволюційному розвитку системи місцевого оподаткування в Україні [3–4]. Серед позитиву податкових новацій в контексті посилення фіскальної ролі місцевих податків та зборів варто виділити: – скасування збору за першу реєстрацію транспортного засобу як малоефективного та 90 Р. С. Сорока ISSN 2617-4170 запровадження замість нього у складі податку на майно транспортного податку – податку на розкішні автомобілі, вік яких не перевищує 5 років, а середньоринкова вартість більша за 375 мінімальних зарплат за ставкою 25 тис. грн на рік; – скасування збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності як малоефективного; – перенесення плати за землю із когорти загальнодержавних податків до складу місцевих податків та консолідація плати за землю з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі нововведеного податку на майно; – зменшення у два рази розміру неоподатковуваної площі податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із 120 м2 для квартир і 250 м2 для будинків до 60 м2 і 120 м2 відповідно; – запровадження оподаткування комерційної (нежитлової) нерухомості (будівлі готельні, офісні, торговельні, гаражі, будівлі підприємств та склади) за ставкою податку в розмірі не більше 2% (крім будівель сільськогосподарського призначення, промисловості, МАФів та ринків); – внесення змін до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Так, замість шести груп платників єдиного податку запроваджено чотири групи. Водночас збільшується максимальний розмір доходу. Зокрема, фізичні особи-підприємці реєструються платниками єдиного податку першої, другої та третьої груп. Для платників першої групи збільшено обсяг доходу до 300 000 грн та встановлена ставка у межах до 10% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня звітного року, а для платників 2 групи – відповідно до 1,5 млн грн та ставка до 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня [1]. До платників третьої групи належать фізичні особи-підприємці та юридичні особисуб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 млн грн. При цьому фізичні особи-підприємці не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними у трудових відносинах, не є обмеженою. Ставка становить 3% доходу – в разі сплати ПДВ та 5% доходу – в разі включення ПДВ до складу єдиного податку [1]. Із врахуванням цих останніх еволюційних змін у бюджетно-податковому законодавстві в напрямі бюджетної децентралізації до складу місцевих податків і зборів відповідно до норм Податкового кодексу України [1] належать два місцевих податки та два місцевих збори, а саме: 1. Податок на майно, який акумулює в собі три різновиди: 1.1) транспортний податок; 1.2) плата за землю; 1.3) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 2. Єдиний податок. 3. Збір за місця для паркування транспортних засобів. 4. Туристичний збір. Відповідно до Податкового кодексу України місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок, транспортний податок та плату за землю, а в межах повноважень, визначених кодексом, вирішують питання щодо встановлення окремих елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині визначення ставки податку і пільг щодо його сплати (зазвичай розміру неоподатковуваної площі) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору [1]. Згідно з Бюджетним кодексом України всі надходження від місцевих податків і зборів зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування [5]. 2. Оцінка фіскальної ролі місцевих податків і зборів Аналіз фіскальної ролі місцевих податків і зборів у системі доходів місцевих бюджетів України доцільно розпочати зі встановлення динаміки основних узагальнюючих бюджетних показників, які характеризують тенденції формування фінансових ресурсів на місцевому рівні (рис. 1). Проголошений стратегічний курс українською владою на бюджетн