INCIPIENT MOMENT OF HUMAN LIFE: CRIMINAL LEGAL SIGNIFICANCE

The article deals with the debatable and important issue of the incipient moment of human life. The author analyzes various scientific views on this problem, as well as the provisions of domestic and international normative legal acts. There are three approaches to the incipient moment of life that exist in the jurisprudence. The analysis of the works of scientists engaged in this topic is carried out. The author proves the need to improve the criminal legislation of Ukraine determining the incipient moment of human life, and emphasizes that its establishment is an important criterion for the criminal-law qualification of crimes. It can be stated that the child's life, in particular its initial stage, has not received adequate criminal-law protection in Ukraine. Since the final moment of human life is considered to be biological death, which is established on the basis of fixing irreversible changes in the cerebral cortex and the central nervous system (brain death), then the incipient moment of human life should be recognized the period after reaching the fetus 22 weeks of intrauterine development. In the Criminal Code of Ukraine it is necessary to provide that an attempt on the life of a child during the pregnancy term of more than twenty two weeks, regardless of his location (inside or outside the mother's body), is intentional or negligent death (for example: during childbirth, as a result of provision of medical services of bad quality, or illegal abortion if it caused the death (killing) of the fetus), since such an attempt is aimed at causing the death of a living human being who has reached the necessary fetal development to continue his life outside the mother’s body, and the illegal abortion should refer only to cases of abortion in the period up to twenty-two weeks. In the case of any intentional acts aimed at intrauterine fetal death by a pregnant woman of more than twenty-two weeks, it is necessary to qualify the act as a deliberate killing of an infant. Key concepts: incipient moment, life, birth, crime, man, embryo, fetus, qualification. DOI 10.32518/2617-4162-2019-2-50-57 50-57 ISSN 2617-4170. Початковий момент життя людини: кримінально-правове значення 51 Вступ Життя – це складний і безперервний процес, який розпочинається ще до народження людини та триває все її життя. Визнання права на життя є показником цивілізаційного прогресу. На жаль, питання правового статусу людини в період її внутрішньоутробного розвитку донині не врегульовано та продовжує актуалізувати проблеми, пов’язані з позбавленням життя ще ненародженої дитини, проведенням на ній дослідів, використання людського (ембріонального) матеріалу для проведення процедур із метою омолодження та оздоровлення організму, а також виготовлення на їх основі дорогих медичних препаратів. Саме тому, дотримання права на життя та визначення моменту його початку доволі часто є предметом дискусії, оскільки торкається широкого спектру різних сфер життєдіяльності суспільства та держави: право, медицину, релігію, політику. Питання початкового моменту життя людини в кримінальному праві порушувалось у працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема Ю. В. Бауліна, В. О. Глушкова, О. В. Гороховської, В. О. Навроцького, О. М. Попова, С. Д. Порошука, Г. Б. Романовського, В. В. Сташиса, В. М. Трубникова, Ю. Б. Хім’яка, С. Д. Шапченка, О. В. Шевченко, С. С. Яценка та ін. Однак одностайної позиції, що саме вважати початком життя, так вироблено і не було, а це зумовлює актуальність цього питання і сьогодні. Метою цієї наукової статті є дослідити теоретичні положення щодо початкового моменту життя людини як показника, що впливає на кваліфікацію злочинного діяння та забезпечення його кримінально-правового захисту. Проблема визначення початку життя людини, тобто моменту, після якого вона набуває права на життя і його охорону, важлива з багатьох причин, оскільки пов’язана з юридичною, правоохоронною та медичною діяльністю. Виникнення права на життя людини має не тільки теоретичне значення, а й правове (особливо кримінально-правове). Кримінально-правова роль визначення початку життя полягає, насамперед, у тому, що це впливає на кваліфікацію діяння щодо заподіяння смерті й умисно, й з необережності, або на кваліфікацію заподіяння смерті як закінченого або незакінченого злочину (за правилами фактичної помилки), від вирішення цієї проблеми залежать питання правоздатності, визначення правової природи аборту та визначення караності діянь, що посягають на життєздатність плоду, який перебуває в утробі матері. Аналіз юридичної і медичної літератури дає змогу виділити три підходи до визначення початку життя людини, відповідно до яких право на життя у людини виникає: 1 – з народження; 2 – з моменту зачаття; 3 – у різний термін внутрішньоутробного розвитку. Кожний підхід має своїх прихильників та противників. Із метою кримінально-правового сприйняття цього питання висвітлимо позиції, що висуваються на захист того або іншого підходу до визначення початку життя людини. 1. Позиція визнання початком життя людини – момент її народження Багато вчених визначають початок людського життя з певного етапу фізіологічних пологів. Водночас одна група науковців вважає, що життя людини починається з того моменту, коли дитина здатна до самостійного існування, повністю відокремлена від тіла матері та зробила перший подих (Б. Здравомислов, О. Красіков, С. Бояров, О. Наумов, М. Шаргородський та ін.). При цьому науковці виділяють такі ознаки початку життя дитини: дихання, серцебиття, пульсація пуповини або довільний рух мускулатури [1, с. 203; 2, с. 39]. На наш погляд, така позиція викликає заперечення, тому що завдати шкоду плоду можна і під час пологів, необов’язково тіло дитини має бути повністю відокремленим від материнської утроби. Інші вчені стверджують, що момент початку життя людини пов’язаний з таким етапом фізіологічних пологів, коли лише частина дитини з’явилася з утроби матері (В. С. Бородін, О. О. Жижиленко Б. С. Утевський, А. А. Піонтковський, Є. Ф. Побегайло, Ю. Б. Хім’як та ін.). Так, В. Д. Набоков зазначав: «...Моментом народження ... слід вважати початок пологів, і при цьому не у розумінні фізіологічного початку (наприклад, з’явлення болю), а в розумінні появи будь-якої частини тіла дитини назовні: з цього моменту поняття плоду замінюється поняттям дитини» [3, с. 5]. О. В. Лукічев називає первинним моментом кримінально-правової охорони життя людини появлення в процесі пологів будьякої частини тіла дитини поза утробою матері [4, с. 9]. М. Й. Коржанський, відмічає, що початок життя – це початок фізіологічних пологів, коли закінчився розвиток плоду і він дозрів для самостійного життя поза тілом матері, з’являється нове життя, яке має охоронятися кримінальним законом [5, с. 49]. Згідно з позицією О. М. Красикова [6, с. 9], яку поділяє Т. В. Кондрашова [7, с. 12], таким моментом треба вважати час, коли констатується повне витіснення або виймання про52 Т. М. Луцький ISSN 2617-4170 дукту запліднення з організму породіллі, тобто коли плід відділився від утроби вагітної жінки (за винятком неперерізаної пуповини) і в нього з’явилися дихання, серцебиття, пульсація пуповини або мимовільні рухи мускулатури. Із перерахованих позицій вчених незрозуміло – як кваліфікувати дії особи, яка здійснює злочинний вплив на плід, який ще не почав відділятися від утроби матері, але фізіологічні пологи (зокрема, перейми) почались? Або як кваліфікувати дії особи, яка будучи вагітною на останніх тижнях вагітності, свідомо намагається умертвити плід або завдати йому шкоди, щоб не допустити його народження? Цікавий випадок наводить Т. В. Кондрашова: 30 травня 1996 р. в Канаді 28-річна жінка народила хлопчика, з голови якого лікарі вийняли свинцеву кулю. Породілля зізналася, що за 2 дні до пологів вистрелила з пневматичної зброї собі у піхву, але дитина випадково залишилася живою. Суддя погодився з доводами про те, що замаху на позбавлення життя немає, оскільки відповідно до законів Канади воно розпочинається з моменту повного відділення плоду від тіла матері, тобто в даному випадку людини як такої ще не було [7, с. 10]. Цей приклад наочно демонструє складність питання про відповідальність за вбивство, коли тіло повністю сформованої дитини на момент посягання ще знаходиться у череві матері. 2. Позиція визнання початком життя людини – момент зачаття О. Е. Радутний звертає увагу на те, що біологічне життя людини розпочинається задовго до її народження. Резолюцією сесії Ради Європи по біоетиці (грудень 1996 р.) визначено, що ембріон є людиною уже на 14 день після запліднення. Протягом усього внутрішньоутробного розвитку плід не можна вважати частиною тіла вагітної жінки, його неможливо розглядати як орган чи частину тіла організму майбутньої породіллі. І. В. Силуянова, також, зазначає, що протягом всього внутрішньоутробного розвитку новий людський організм не може вважатися частиною тіла матері, і це є непрямим свідченням поваги багатьох учених до життя і права на життя майбутньої людини з моменту її зачаття. В. П. Сальніков, Е. В. Кузнєцов та О. Е. Старовойтова також вважають, що момент початку людського життя визначається моментом запліднення. Р. Шарапов констатує, що початкова межа життя людини має пов’язуватися з появою сформованої маси мозкових клітин, що робить плід життєздатним [8, с. 75]. У ст. 4 Американської конвенції з прав людини, передбачається, що право на життя захищається законом, зазвичай, з моменту зачаття [9, с. 74]. С. Д. Порошук та О. В. Онуфрієнко пропонують визнавати початком життя людини момент зачаття і починати кримінально-правову охорону життя також із моменту зачаття [10, с. 11–12]. Така позиція ґрунтується на дослідженні професора В. А. Голіченкова, який стверджує, що життя людини як біологічного індивіда починається з моменту злиття чоловічої та жіночої статевих клітин та утворення ядра, яке містить неповторний генетичний матеріал, і за весь час внутрішньоутробного розвитку новий людський організм не можна вважати частиною тіла матері [11]. Зокрема, Декларація про медичні аборти, прийнят