АНАЛІЗ СИСТЕМНИХ І ПЕРСОНІФІКОВАНИХ ФАКТОРІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-РЕСУРСНИХ УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ З ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ КІБЕРБЕЗПЕКИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Стаття присвячена підходам до забезпечення адекватності ресурсного забезпечення діяльності з кіберзахисту органів державної влади та об’єктів критичної інфраструктури об’єктивним вимогам досягнення нормативного (визначеного Стратегією кібербезпеки України та ЗУ «Про основи забезпечення кібербезпеки в Україні») рівня дієвості та ефективності національної системи кіберзахисту. В статті використовується факторний аналіз організаційно-ресурсних факторів потенційно досяжного і фактично реалізованого рівня кіберзахисту державних установ і об’єктів критичної інфраструктури. Фактори структуровані на дві групи: системні і персоніфіковані. Перші виражають міру відповідності передбачених чинними нормативно-правовими актами регламентів взаємодії учасників та норм ресурсного забезпечення діяльності з кіберзахисту органів державної влади та об’єктів критичної інфраструктури актуальним завданням та об’єктивним потребам досягнення бажаного рівня кібербезпеки. Другі – міру реалізації того потенціалу, що створюється наявними регламентами й нормами. Обґрунтовано, що посилення впливу вертикалі реалізації централізованої національної політики кібербезпеки для компенсації надмірної диференціації організаційно-ресурсних умов діяльності з кіберзахисту, зумовленої специфікою ресурсних можливостей та організаційних рішень певного ОДВ, є вагомим джерелом резервів наближення до нормативного рівня кібербезпеки ОДВ та критичної інфраструктури в Україні. Зокрема, відсутність безперервного ланцюжка передавання управлінських сигналів та забезпечення обігу інформації між об’єктами і суб’єктами управління від центру формування політики кібербезпеки в органах державної влади до центрів їх реалізації та врахування специфіки відповідної галузі, унеможливлює досягнення нормативного рівня кібербезпеки в органах державної влади України.