СИСТЕМИ ГАРАНТУВАННЯ В НАКОПИЧУВАЛЬНОМУ ПЕНСІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В УКРАЇНІ

У статті розглянута сутність гарантування накопичувальних пенсійних платформ, що працюють за принципом визначених внесків (define contributions, DC), названі джерела їх формування та зазначені основні переваги та недоліки. Вказано основні перестороги, які можуть обмежити ефективну імплементацію гарантійних механізмів у загальний фрейм накопичувальної системи та обмежують ефективність її інвестиційної складової. На основі дослідження основних моделей гарантій, що використовуються країнами-членами OECD, відзначено, що їх архітектура залежить від багатьох факторів (історичних, юридичних, системних) та не існує єдиних стандартів, які би могли бути застосовані за принципом “універсальні для всіх”. Дослідження підходів до формування гарантій виявило значні відмінності, що пояснюються місцем та роллю накопичувальних систем у загальній системі пенсійного забезпечення та її взаємодією з системою публічних фінансів. Ефективною альтернативою гарантіям може бути розробка ефективних інвестиційних стратегій із застосуванням архітектури портфелів життєвого циклу. На рівні держави пропонується впровадження заходів інституційного, економічного та організаційно-правового характеру, що мінімізують негативні фактори застосування гарантійних механізмів та будуть посилювати реформи, які пов’язані з пенсійним забезпеченням. Запропоновані підходи, що могли би сприяти зваженому та адекватному використанню гарантійних механізмів як додаткового елемента надійності накопичувальної пенсійної системи. Виходячи з проведених досліджень, основну мету держави при запровадженні пенсійних гарантій можна було б окреслити як захист пенсійних активів на рівні, який не буде представляти значну загрозу для кінцевих накопичень, забезпечуючи при цьому необхідний обсяг покриття.