Екзистенція деконструктивізму в архітектурі історичного середовища

в статті проаналізовано проблему співіснування різностильових споруд. Досліджуються архітектурні споруди, побудовані на початку ХХІ століття в історичних межах центрів европейських столиць. Розглянуто реалізовані проекти всесвітньовідомих архітекторів Бернарда Чумі, Захі Хадід, Жана Нувеля, Ренцо Піано. Виявлено вплив споруд на оточуюче історично сформоване середовище та соціальну реакцію, яку визвали ці споруди. Оглянуто та проаналізовано міський ландшафт на предмет присутності деконструктивістських споруд в найдавніших містах-столицях: Афінах, Римі, Парижі та Лондоні. Зафіксовано характерні особливості, спільні та відмінні риси цих споруд. Зазначено, що на початку ХХ століття активно обговорювались та визивали багато суперечливих думок питання співіснування та взаємовпливу давніх і новітніх для свого часу архітектурних споруд, значення та сенс зберігання сформованих архітектурних комплексів історичної забудови. Підкреслюється проблема існування на протязі ХХ та ХХІ століть гострих дискусій та суперечок навколо містобудівних аспектів. Ця сфера вивчається фахівцями і науковцями, які дають рекомендації, що до рішень такого складного питання. На всесвітніх форумах урбаністами приймаються міжнародні положення і правила забудови історичних міст. Проаналізовано архітектурні споруди, що з`явились в часи панування мотивів деконструктивізму в світовій архітектурній стилістиці і середовище, в якому вони з’явились, на яке вони почали впливати і яке впливає на них в зворотньому порядку. Виведено загальні висновки, що ландшафт та ментальність мешканців міст диктують умови впровадження авангардної архітектури яка може сприйматись як антифонова, але іконічність її образів нав’язливо привертає увагу. Розвиток технологій та інноваційність виступають в якості рушійної сили архітектури, а естетика значущих об’ємів вирішується в складних скульптурних формах.