{"title":"太接近无限：乌克兰诗歌","authors":"Ostap Slyvynsky","doi":"10.1080/19342039.2022.2125765","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"«Малий питає, звісно . . . Питає, коли повернемося додому. А я якось кажу, мовляв, дім наш забрали на небо. Не знаю, що тоді на мене найшло. Кажу: він був такий добрий до нас, Аліме, що не міг більше стояти на землі, як усі інші доми. І стільки в ньому було любові, стільки шарів любові ми поклали на підлогу, на двері, віконні рами, і щойно стара любов злущувалася, ми клали нову, ще старанніше і щедріше, ще білішу й брунатнішу ми клали любов. І любов кольору слонової кості, хоч дідо казав, що то – не любов, а так, дитячі забавки. Бо для барви любові має вистачити одного слова. Це все кажу собі подумки, а малому лише відповідаю: так, і з вікон тепер видно саме лише небо. І ангелів видно. Тільки у домі – нікого. Бо людям живим не вільно ангелів бачити».","PeriodicalId":41355,"journal":{"name":"Jung Journal-Culture & Psyche","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.1000,"publicationDate":"2022-10-02","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":"{\"title\":\"Too Close to Infinity: Poems from Ukraine\",\"authors\":\"Ostap Slyvynsky\",\"doi\":\"10.1080/19342039.2022.2125765\",\"DOIUrl\":null,\"url\":null,\"abstract\":\"«Малий питає, звісно . . . Питає, коли повернемося додому. А я якось кажу, мовляв, дім наш забрали на небо. Не знаю, що тоді на мене найшло. Кажу: він був такий добрий до нас, Аліме, що не міг більше стояти на землі, як усі інші доми. І стільки в ньому було любові, стільки шарів любові ми поклали на підлогу, на двері, віконні рами, і щойно стара любов злущувалася, ми клали нову, ще старанніше і щедріше, ще білішу й брунатнішу ми клали любов. І любов кольору слонової кості, хоч дідо казав, що то – не любов, а так, дитячі забавки. Бо для барви любові має вистачити одного слова. Це все кажу собі подумки, а малому лише відповідаю: так, і з вікон тепер видно саме лише небо. І ангелів видно. Тільки у домі – нікого. Бо людям живим не вільно ангелів бачити».\",\"PeriodicalId\":41355,\"journal\":{\"name\":\"Jung Journal-Culture & Psyche\",\"volume\":null,\"pages\":null},\"PeriodicalIF\":0.1000,\"publicationDate\":\"2022-10-02\",\"publicationTypes\":\"Journal Article\",\"fieldsOfStudy\":null,\"isOpenAccess\":false,\"openAccessPdf\":\"\",\"citationCount\":\"0\",\"resultStr\":null,\"platform\":\"Semanticscholar\",\"paperid\":null,\"PeriodicalName\":\"Jung Journal-Culture & Psyche\",\"FirstCategoryId\":\"1085\",\"ListUrlMain\":\"https://doi.org/10.1080/19342039.2022.2125765\",\"RegionNum\":4,\"RegionCategory\":\"社会学\",\"ArticlePicture\":[],\"TitleCN\":null,\"AbstractTextCN\":null,\"PMCID\":null,\"EPubDate\":\"\",\"PubModel\":\"\",\"JCR\":\"0\",\"JCRName\":\"HUMANITIES, MULTIDISCIPLINARY\",\"Score\":null,\"Total\":0}","platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Jung Journal-Culture & Psyche","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.1080/19342039.2022.2125765","RegionNum":4,"RegionCategory":"社会学","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"0","JCRName":"HUMANITIES, MULTIDISCIPLINARY","Score":null,"Total":0}
«Малий питає, звісно . . . Питає, коли повернемося додому. А я якось кажу, мовляв, дім наш забрали на небо. Не знаю, що тоді на мене найшло. Кажу: він був такий добрий до нас, Аліме, що не міг більше стояти на землі, як усі інші доми. І стільки в ньому було любові, стільки шарів любові ми поклали на підлогу, на двері, віконні рами, і щойно стара любов злущувалася, ми клали нову, ще старанніше і щедріше, ще білішу й брунатнішу ми клали любов. І любов кольору слонової кості, хоч дідо казав, що то – не любов, а так, дитячі забавки. Бо для барви любові має вистачити одного слова. Це все кажу собі подумки, а малому лише відповідаю: так, і з вікон тепер видно саме лише небо. І ангелів видно. Тільки у домі – нікого. Бо людям живим не вільно ангелів бачити».
期刊介绍：
Jung Journal: Culture & Psyche is an international quarterly published by the C.G. Jung Institute of San Francisco, one of the oldest institutions in America dedicated to Jungian studies and analytic training. Founded in 1979 by John Beebe under the title The San Francisco Jung Institute Library Journal, Jung Journal has evolved from a local journal of book and film reviews to one that attracts readers and contributors worldwide--from the Academy, the arts, and from Jungian analyst-scholars. Featuring peer-reviewed scholarly articles, poetry, art, book and film reviews, and obituaries, Jung Journal offers a dialogue between culture--as reflected in art.
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
分享
求助内容：
应助结果提醒方式：
扫码关注我们
