Балет-абсурд: витоки та особливості жанру

Мета статті – виявити історичні витоки та мистецькі особливості балету-абсурду як самостійного хореографічного жанру. Методологічна основа. Застосування методів аналізу та синтезу, хронологічного принципу розгляду подій дозволило провести науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна. Здійснено спробу визначення поняття жанру балету-абсурду та виявлення його специфічних особливостей; виявлено джерела виникнення та причини популяризації цього хореографічного жанру у різні історичні періоди. Висновки. Зародження філософії та мистецтва абсурду на рубежі ХІХ–XX ст. пов’язано з масштабністю та наслідками технічного та наукового прогресу, що складно було осягнути людському розуму. Абсурд у мистецтві намагається відтворити зростаючу прірву між внутрішнім та зовнішнім світом людини. У хореографії перші абсурдистські твори з’явилися у першій третині ХХ ст. (балети Е. Саті «Парад», «Вистава відміняється»). Опосередковано порушувались абсурдистські ідеї і хореографами німецького експресіонізму. Наслідки Другої світової війни спричинили злет популярності цього жанру у середині ХХ ст. Хореографічними рефлексіями на проблеми сучасності стала теорія випадковості Дж. Кейджа та М. Каннінгема, що перегукується з принципами абсурдизму. Послідовники німецького експресіонізму на чолі з Піною Бауш створили хореографічне відгалуження Театру абсурду – Танцтеатр. У другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. продовжується формування жанру балету-абсурду у ряді вистав сучасного балетмейстерів, які хореографічно переосмислюють літературні твори Ф. Кафки. Серед загальних рис жанру «балет-абсурд» можна виділити: невизначеність часу і місця дії, порушення хронологічної послідовності подій, руйнування причинно-наслідкових зв’язків, широке використання засобів сміху, специфічність танцювальної мови та музичного матеріалу, тематика ізольованості, замкнутості, індивідуалізму, непереможності зла та недосяжності мети. На виклики сучасності абсурд як жанр знову може виникати у нових хореографічних формах, поряд та у взаємодії з іншими жанрами мистецтва, у спробі переосмислити та зрозуміти величезні помилки людства – пандемія, широкомасштабна війна – та допомогти накреслити нові напрями руху розвитку суспільства.