ДІЄСЛОВА ЯК МАРКЕРИ РЕПРЕЗЕНТАЦЇЇ НЕВЛАСНЕ-ПРЯМОЇ МОВИ У СТРУКТУРІ ОПОВІДІ

Abstract

Статтю присвячено розгляду дієслова як репрезентуючого компоненту у структурі невласне-прямої мови на основі жіночої прози першої половини XX століття. У процесі дослідження визначено, що дієслова передають ставлення автора до персонажа, допомагають читачеві зазирнути в світ героя, діють на його емоції і сприйняття описуваних подій. У пропонованій розвідці застосовано зіставний та опозиційний методи. Перший дозволив виявити специфіку, подібності та відмінності вербальної поведінки персонажа-жінки vs персонажа-чоловіка та їхніх функцій на лексичному рівні, другий - використано для ідентифікації невласне-прямої мови, для виявлення диференційних ознак чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови, для встановлення між ними системних зв'язків та для класифікації комунікації "чоловічого" та "жіночого" типу. Зауважено, що однією з форм текстової актуалізації чоловічої vs жіночої невласне-прямої мови є репрезентуючі дієслова, які вказують на ґендерні диференційні параметри чоловічої і жіночої невласне-прямої мови, слугують засобом виділення персонажної перспективи, є сигналом хвилювань персонажів, їхніх відчуттів та сприйняття. Явище репрезентуючого компоненту проаналізовано у двох аспектах: з огляду семантики та позиції у тексті у чоловічій та жіночій невласне-прямій мові. Дистрибуція репрезентуючого компоненту у чоловічому та жіночому засвідчує, що інтерпозиція переважає, тоді як препозиція і постпозиція більш ніж удвічі рідше трапляється в аналізованих творах. Виділено декілька груп дієслів, які вводять невласне-пряму мову в контекст твору, а саме дієслова думки, дієслова мовлення, дієслова почуття, дієслова запитань/відповіді. Аналіз семантики репрезентуючого компоненту у невласне-прямій мові чоловічого та жіночого типу налічує чотири групи дієслів, з широким спектром синонімів, які вказують на роздуми, внутрішні імпульси психіки персонажа, передають хвилювання та відчуття, відтворюють внутрішні рефлексії персонажів. Простежено, що різноманітність способів введення невлас- непрямої мови пояснюється тим, що вона є органічним поєднанням позицій автора і персонажа.