ОЦІНКА СТАНУ ПОСТАВИ ЮНИХ ЄДИНОБОРЦІВ (НА ПРИКЛАДІ РУКОПАШНОГО БОЮ)

Abstract

Мета – визначити особливості біогеметричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою. Методи. Теоретичні, емпіричні: педагогічне спостереження як метод емпіричного рівня досліджень – для ознайомлення із процесом організації навчально-тренувальних занять. Для визначення типів постави використовувалась програма «Тоrsо», візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави юних спортсменів передбачав орієнтацію на трибальну систему та залучення методу порівняння індивідуальної постави на фотограмі та графічних варіантів на зразку. Методи математичної статистики. Результати. Тривала в часі історія наукового обґрунтування феномену людського тіла слугує переконливим доказом того, що просторова організація останнього на сучасному етапі постає поняттям уважно розглянутим, скрупульозно осмисленим і належно потрактованим багатьма вченими. Особливе зацікавлення проблема стану просторової організації тіла спортсменів викликає у представників морфобіомеханічного наукового напряму. У широкому спектрі досліджень ідеться про те, що зумовлювальними факторами природних локомоцій і постави людини виступають стан опорно-рухового апарату, можливості регуляції пози та схеми руху, а також взаємозв’язок і взаємодія таких систем. У ході скринінгу рівня стану біогеометричного профілю постави юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежили тенденцію до зменшення чисельності осіб із нормальною поставою до 40,00%. За результатами скринінгу біогеометричного профілю постави експериментованого контингенту юних спортсменів які спеціалізуються в рукопашному бою простежено загальну тенденцію до зменшення середніх значень кількості балів на високому та середньому рівнях стану біогеометричного профілю постави єдиноборців із нормальною поставою, а на низькому та середньому рівнях – стану біогеометричного профілю постави спортсменів із сутулою спиною, плоскою спиною, круглою спиною та сколіотичною поставою. Висновки. Вивчення фундаментальних напрацювань, присвячених проблематиці дослідження, слугувало підставою для констатації про неефективність методологічних та організаційних умов використання фізичних засобів і методів у практиці першого-третього етапів багаторічної підготовки спортсменів із патологіями різних нозологічних груп. У контексті системи багаторічної підготовки юних спортсменів одним із найбільш дискутивних у колі представників наукової спільноти є корекційно-профілактичний напрям підготовки спортсменів. Такий напрям залишається предметом поглибленого зацікавлення останніх уже впродовж трьох десятиліть.