Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.12
Н. Є. Нестерчук, С. Р. Удодік
Мета статті – описати особливості фізичної терапії дітей та підлітків з деформацією Хаглунда- Шинца. Висвітлено фактори розвитку, а саме виявлено, що найбільш схильні до цієї недуги дівчата у віці 7–8 років, а також хлопчики у віці 9–11 років. За даними «Обласного громадського центру здоров’я» (м. Рівне, Рівненська область) у кожної 45-ої дитини віком до 16 років у анамнезі присутня деформація Хаглунда-Шинца, а отже, поширення інформації про засоби фізичної терапії як основи консервативного лікування дозволить попередити виникнення ускладнень, а заходи профілактики допоможуть попередити розвиток захворювання. Засобами фізичної терапії хворих на деформацію Хаглунда-Шинца є: комплекс терапевтичних вправ, лікувальний масаж, кінезіотейпування та фізіотерапія. Дані засоби використовуються комплексно, мають індивідуальний характер. У ході дослідження було розроблено програму терапевтичних вправ і встановлено, що ефективність даної програми становить 86,7%. Протипоказанням до виконання даного комплексу вправ є різкий біль під час ходьби. На етапі повного відновлення починають виконувати активні рухи в гомілковостопному суглобі, дозволяється ходьба на пружинних пристосуваннях, заняття на велотренажерах. Щоб деформація Хаглунда-Шинца у дітей не прогресувала, рекомендовано носіння підп’ятників. Необхідно уникати занадто великих навантажень на стопу, під якими розуміють, наприклад, стрибки, присідання, біг з особливим акцентом на п’ятку. Своєчасне застосування фізичної терапії сприяло покращенню стану пацієнтів, зокрема, зменшенню болю, припухлості та почервоніння у пацієнтів із запаленням ахіллового сухожилля, а у пацієнтів із наявним кістковим наростом – зменшенню болю під час ходьби, а також покращенню загального стану пацієнтів.
{"title":"ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ В РАЗІ ДЕФОРМАЦІЇ ХАГЛУНДА-ШИНЦА","authors":"Н. Є. Нестерчук, С. Р. Удодік","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.12","url":null,"abstract":"Мета статті – описати особливості фізичної терапії дітей та підлітків з деформацією Хаглунда- Шинца. Висвітлено фактори розвитку, а саме виявлено, що найбільш схильні до цієї недуги дівчата у віці 7–8 років, а також хлопчики у віці 9–11 років. За даними «Обласного громадського центру здоров’я» (м. Рівне, Рівненська область) у кожної 45-ої дитини віком до 16 років у анамнезі присутня деформація Хаглунда-Шинца, а отже, поширення інформації про засоби фізичної терапії як основи консервативного лікування дозволить попередити виникнення ускладнень, а заходи профілактики допоможуть попередити розвиток захворювання. Засобами фізичної терапії хворих на деформацію Хаглунда-Шинца є: комплекс терапевтичних вправ, лікувальний масаж, кінезіотейпування та фізіотерапія. Дані засоби використовуються комплексно, мають індивідуальний характер. У ході дослідження було розроблено програму терапевтичних вправ і встановлено, що ефективність даної програми становить 86,7%. Протипоказанням до виконання даного комплексу вправ є різкий біль під час ходьби. На етапі повного відновлення починають виконувати активні рухи в гомілковостопному суглобі, дозволяється ходьба на пружинних пристосуваннях, заняття на велотренажерах. Щоб деформація Хаглунда-Шинца у дітей не прогресувала, рекомендовано носіння підп’ятників. Необхідно уникати занадто великих навантажень на стопу, під якими розуміють, наприклад, стрибки, присідання, біг з особливим акцентом на п’ятку. Своєчасне застосування фізичної терапії сприяло покращенню стану пацієнтів, зокрема, зменшенню болю, припухлості та почервоніння у пацієнтів із запаленням ахіллового сухожилля, а у пацієнтів із наявним кістковим наростом – зменшенню болю під час ходьби, а також покращенню загального стану пацієнтів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.15
Ю. Л. Рогаля, І. Б. Куртяк
Мета дослідження – вивчити вплив комплексної програми фізичної реабілітації на стан хворих з поєднанням хронічної серцевої недостатності та метаболічного синдрому. З метою вивчення взаємозв’язку між показниками, що характеризують хронічну серцеву недостатність (функціональний клас, тест шестихвилинної ходьби, шкала Борга), і компонентами метаболічного синдрому (окружність талії, індекс маси тіла, артеріальний тиск, тригліцериди, холестерин) було проведено дослідження двох груп хворих: перша група (експериментальна) – хворі на хронічну серцеву недостатність без метаболічного синдрому, друга група (контрольна) – хворі на хронічну серцеву недостатність із метаболічним синдромом. Методика занять фізичними вправами залежить від стадії захворювання, ступеню недостатності кровообігу, стану вінцевого кровопостачання. За важких проявів захворювання, вираженої серцевої недостатності або вінцевого кровообігу заняття буду- ються так, щоб передусім надати терапевтичну дію: попередити ускладнення за рахунок поліпшення периферійного кровообігу і дихання, компенсувати ослаблену функцію серця завдяки активізації позасерцевих чинників кровообігу, поліпшити трофічні процеси, стимулювати кровопостачання міокарду. Для цього використовувалися фізичні вправи малої інтенсивності, в повільному темпі для дрібних м’язових груп, дихальні вправи і вправи на розслаблення м’язів. Результати обстеження наприкінці дослідження засвідчили сприятливий вплив запропонованої програми реабілітації на толерантність до фізичних навантажень і, як наслідок, на якість життя. На тлі фізичної реабілітації в дослідженні отримано також позитивну динаміку показників ліпідного профілю у хворих експериментальної групи. Застосування у хворих на хронічну серцеву недостатність комплексної програми фізичної реабілітації, що включає елементи навчання хворих, адаптованої з урахуванням метаболічного синдрому, сприяє підвищенню клінічної ефективності відновної терапії та профілактиці прогресування хронічної серцевої недостатності, а також корекції компонентів метаболічного синдрому та підвищенню якості життя таких пацієнтів.
{"title":"РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ІЗ ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ НА ТЛІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ","authors":"Ю. Л. Рогаля, І. Б. Куртяк","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.15","url":null,"abstract":"Мета дослідження – вивчити вплив комплексної програми фізичної реабілітації на стан хворих з поєднанням хронічної серцевої недостатності та метаболічного синдрому. З метою вивчення взаємозв’язку між показниками, що характеризують хронічну серцеву недостатність (функціональний клас, тест шестихвилинної ходьби, шкала Борга), і компонентами метаболічного синдрому (окружність талії, індекс маси тіла, артеріальний тиск, тригліцериди, холестерин) було проведено дослідження двох груп хворих: перша група (експериментальна) – хворі на хронічну серцеву недостатність без метаболічного синдрому, друга група (контрольна) – хворі на хронічну серцеву недостатність із метаболічним синдромом. Методика занять фізичними вправами залежить від стадії захворювання, ступеню недостатності кровообігу, стану вінцевого кровопостачання. За важких проявів захворювання, вираженої серцевої недостатності або вінцевого кровообігу заняття буду- ються так, щоб передусім надати терапевтичну дію: попередити ускладнення за рахунок поліпшення периферійного кровообігу і дихання, компенсувати ослаблену функцію серця завдяки активізації позасерцевих чинників кровообігу, поліпшити трофічні процеси, стимулювати кровопостачання міокарду. Для цього використовувалися фізичні вправи малої інтенсивності, в повільному темпі для дрібних м’язових груп, дихальні вправи і вправи на розслаблення м’язів. Результати обстеження наприкінці дослідження засвідчили сприятливий вплив запропонованої програми реабілітації на толерантність до фізичних навантажень і, як наслідок, на якість життя. На тлі фізичної реабілітації в дослідженні отримано також позитивну динаміку показників ліпідного профілю у хворих експериментальної групи. Застосування у хворих на хронічну серцеву недостатність комплексної програми фізичної реабілітації, що включає елементи навчання хворих, адаптованої з урахуванням метаболічного синдрому, сприяє підвищенню клінічної ефективності відновної терапії та профілактиці прогресування хронічної серцевої недостатності, а також корекції компонентів метаболічного синдрому та підвищенню якості життя таких пацієнтів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143614","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.17
Юсеф Шарбель, Тетяна Підкопай, Д.О. Підкопай
Високі вимоги до активної професійної діяльності кваліфікованих спортсменів диктують необхідність скорішого та ефективного повернення до професійної діяльності, що можна зробити за рахунок удосконалення комплексу реабілітаційних заходів. Метою статті є покращення результатів фізичної реабілітації футболістів 18–24 років із внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілко- востопного суглоба на амбулаторному етапі шляхом оптимізації та підвищення ефективності диференційованого застосування реабілітаційних заходів, що були долучені в тренувальний процес. У роботі описані деякі результати спостереження за 36-ма футболістами, що проводилися в клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan» м. Бейрут (Ліван). Усі травмовані спортсмени були чоловічої статі, віком від 18-ти до 24-х років, мали закриті ушкодження гомілковостопного суглоба типів А1, А2, С1 та С2 за класифікацією AO/ASIF. Давність травми становила від 4-х тижнів до 2-х місяців. Основна й контрольна групи (по 18 травмованих спортсменів у кожній) були тотожними за віком, проявами функціональних порушень та локалізацією отриманих ушкоджень. Травмовані спортсмени контрольної групи отримали комплекс реабілітаційних заходів за традиційною програмою фізичної реабілітації. Травмовані спортсмени основної групи отримали запропоновану нами комплексну програму фізичної реабілітації, яка поєднує інтегровану в тренувальний процес лікувальну гімнастику, корегувальне кінезотейпування та процедури модифікованої арабської лазні з елементами східного масажу. Ефективність фізичної реабілітації ми оцінювали за шкалою LEFS, за анкетою Euro Qol-5D, за методиками А.В. Калашнікова та NEER. Дані дослідження свідчать, що за загальної позитивної динаміки кращі результати були зафіксовані у травмованих спортсменів основної групи. За позитивних змін у функціональному стані травмованих спортсменів обох клінічних груп більш вираженими та достовірно кращими були результати, що отримані в основній групі, де було впроваджено комплексну програму фізичної реабілітації із застосуванням корегувального кінезіотейпування.
{"title":"ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ФУТБОЛІСТІВ ПІСЛЯ УШКОДЖЕНЬ ГОМІЛКОВОСТОПНОГО СУГЛОБА ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ КІНЕЗІОТЕЙПУВАННЯ","authors":"Юсеф Шарбель, Тетяна Підкопай, Д.О. Підкопай","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.17","url":null,"abstract":"Високі вимоги до активної професійної діяльності кваліфікованих спортсменів диктують необхідність скорішого та ефективного повернення до професійної діяльності, що можна зробити за рахунок удосконалення комплексу реабілітаційних заходів. Метою статті є покращення результатів фізичної реабілітації футболістів 18–24 років із внутрішньосуглобовими ушкодженнями гомілко- востопного суглоба на амбулаторному етапі шляхом оптимізації та підвищення ефективності диференційованого застосування реабілітаційних заходів, що були долучені в тренувальний процес. У роботі описані деякі результати спостереження за 36-ма футболістами, що проводилися в клініці Медичного центру «Mir Majid Erslan» м. Бейрут (Ліван). Усі травмовані спортсмени були чоловічої статі, віком від 18-ти до 24-х років, мали закриті ушкодження гомілковостопного суглоба типів А1, А2, С1 та С2 за класифікацією AO/ASIF. Давність травми становила від 4-х тижнів до 2-х місяців. Основна й контрольна групи (по 18 травмованих спортсменів у кожній) були тотожними за віком, проявами функціональних порушень та локалізацією отриманих ушкоджень. Травмовані спортсмени контрольної групи отримали комплекс реабілітаційних заходів за традиційною програмою фізичної реабілітації. Травмовані спортсмени основної групи отримали запропоновану нами комплексну програму фізичної реабілітації, яка поєднує інтегровану в тренувальний процес лікувальну гімнастику, корегувальне кінезотейпування та процедури модифікованої арабської лазні з елементами східного масажу. Ефективність фізичної реабілітації ми оцінювали за шкалою LEFS, за анкетою Euro Qol-5D, за методиками А.В. Калашнікова та NEER. Дані дослідження свідчать, що за загальної позитивної динаміки кращі результати були зафіксовані у травмованих спортсменів основної групи. За позитивних змін у функціональному стані травмованих спортсменів обох клінічних груп більш вираженими та достовірно кращими були результати, що отримані в основній групі, де було впроваджено комплексну програму фізичної реабілітації із застосуванням корегувального кінезіотейпування.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 28","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139144557","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.24
I. I. Vako, O. V. Zhyrnov, L. Y. Levandovska
The aim is to analyze the kinematic structure of side kick technique by the right leg starting from the front stance by highly qualified athletes specializing in hand-to-hand combat. Research methods. To fulfil the set tasks, particular research methods were used, namely, analysis of scientific and methodological literature sources and documentary materials, methods of registration and analysis of athlete movements (“Qualisys Motion Capture”, a system of video recording and analysis of athlete’s movements and 3D registration of human movements). The research findings were processed using the methods of mathematical statistics. We registered the technique of performing the studied motor action by 12 highly qualified athletes. Results. The analysis of the kinematic structure of side kick technique by the right leg starting from the front stance (like most kicks) consists of 7 phases: the phase of preparation for the kick, the phase of encroachment, the double-support phase, the phase of the striking/kicking movement, contact phase, the phase of returning of the kicking leg to the support, and phases of returning to fighting stance. All the studied phases of the kick can be generally divided into two periods, i.e., the period of active actions, which consists of the following phases: preparation for the kick, encroachment, the double-support phase, kicking movement, contact; and the period of return to the initial position (fighting stance). The total duration of technique performance is 1.83 s, the duration of the active period is 0.84 s, and the period of return to the initial position is 0.99 s, respectively. Thus, the duration of the active period is 45.9% of the total duration of technique performance, and the period of return to the original position comprises 54.1%, respectively. That is, the duration of the period of return to the original position is almost 10% longer within the total duration of technique performance. Sufficiently long duration of the kick execution, 1.83 s, and the return to the initial position of 0.99 s determine the specificity of this action application during the match. The movement indicators of the kicking biolink (the one of right tibial joint) were analyzed. It was established that the shape of the trajectory has only a slight curvature, especially when viewed from the side, and the shape of the trajectory when viewed from above is S-shaped, with a slight curvature. Conclusions. It was determined that the side kick by the left leg starting from the front stance is performed by highly qualified athletes specializing in hand-to-hand combat with high efficiency.
{"title":"KINEMATIC STRUCTURE OF SIDE KICK TECHNIQUE BY RIGHT LEG STARTING FROM FRONT STANCE PERFORMED BY HIGHLY QUALIFIED ATHLETES SPECIALIZING IN HAND-TO-HAND COMBAT","authors":"I. I. Vako, O. V. Zhyrnov, L. Y. Levandovska","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.24","url":null,"abstract":"The aim is to analyze the kinematic structure of side kick technique by the right leg starting from the front stance by highly qualified athletes specializing in hand-to-hand combat. Research methods. To fulfil the set tasks, particular research methods were used, namely, analysis of scientific and methodological literature sources and documentary materials, methods of registration and analysis of athlete movements (“Qualisys Motion Capture”, a system of video recording and analysis of athlete’s movements and 3D registration of human movements). The research findings were processed using the methods of mathematical statistics. We registered the technique of performing the studied motor action by 12 highly qualified athletes. Results. The analysis of the kinematic structure of side kick technique by the right leg starting from the front stance (like most kicks) consists of 7 phases: the phase of preparation for the kick, the phase of encroachment, the double-support phase, the phase of the striking/kicking movement, contact phase, the phase of returning of the kicking leg to the support, and phases of returning to fighting stance. All the studied phases of the kick can be generally divided into two periods, i.e., the period of active actions, which consists of the following phases: preparation for the kick, encroachment, the double-support phase, kicking movement, contact; and the period of return to the initial position (fighting stance). The total duration of technique performance is 1.83 s, the duration of the active period is 0.84 s, and the period of return to the initial position is 0.99 s, respectively. Thus, the duration of the active period is 45.9% of the total duration of technique performance, and the period of return to the original position comprises 54.1%, respectively. That is, the duration of the period of return to the original position is almost 10% longer within the total duration of technique performance. Sufficiently long duration of the kick execution, 1.83 s, and the return to the initial position of 0.99 s determine the specificity of this action application during the match. The movement indicators of the kicking biolink (the one of right tibial joint) were analyzed. It was established that the shape of the trajectory has only a slight curvature, especially when viewed from the side, and the shape of the trajectory when viewed from above is S-shaped, with a slight curvature. Conclusions. It was determined that the side kick by the left leg starting from the front stance is performed by highly qualified athletes specializing in hand-to-hand combat with high efficiency.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"24 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139147899","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.26
С. Х. Канаан, Вікторія Матійчук, Олена Маслова, Т. О. Хабинець, Хуан Хуана
Мета статті полягає у розробленні технології фізкультурно-оздоровчих занять з жінками 36–40 років з урахуванням індивідуальних особливостей просторової організації їх тіла. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод педагогічного спостереження, педагогічний експеримент. Результати. Фізична культура стає потужним креативним потенціалом для підвищення духовного, психічного й фізичного здоров’я людини. У суспільстві, побудованому на гуманістичних та демократичних принципах, здоров’я людини є найвищою цінністю, найважливішим надбанням держави; це беззаперечний пріоритет, запорука життєстійкості та прогресу суспільства. Спеціальні наукові дані свідчать про те, що заняття фізичними вправами є ефективним засобом зняття розумового стомлення й нервово-психічного напруження сучасної людини, сприяють підвищенню її працездатності. Аналіз сучасної літератури свідчить про те, що нормальна постава має величезне значення для життєдіяльності людини. Наукові дані багатьох фахівців вказують на те, що формування постави відбувається під впливом як біологічної, так і соціальної програми розвитку, а її порушення створюють в організмі людини умови для розвитку цілої низки захворювань, насамперед хребта. Експериментальні дані деяких досліджень свідчать про велику кількість жінок першого зрілого віку з порушеннями постави. Розроблення авторської технології базувалась на сформованому в науці розумінні її як сукупності засобів, методів та методичних прийомів, а також форм організації занять, що забезпечують ефективне вирішення конкретного завдання або досягнення поставленої мети. При цьому основні елементи проєктивного, компетентнісного, змістовно-інформаційного, процесуально-технологічного та контрольного компонентів розробленої технології в сукупності покликані забезпечити заплановану зміну просторової організації тіла жінок 36–40 років у процесі фізкультурно-оздоровчих занять. Успішне досягнення цільової установки реалізації розробленої технології передбачено шляхом розв’язання кількох груп завдань: оздоровчих, соціально-психологічних, освітніх. Висновки. Розроблена авторська технологія є сукупністю взаємозалежних структурно-функціональних елементів, що включають головні проєктивні установки, а також організаційні, методичні, процесуальні та технологічні умови. Реалізація сукупності компонентів та елементів розробленої технології дозволяє ефективно вирішувати завдання корекції просторової організації тіла жінок зрілого віку.
{"title":"ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ТЕХНОЛОГІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ ІЗ ЖІНКАМИ 36–40 РОКІВ З УРАХУВАННЯМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХНЬОГО ТІЛА","authors":"С. Х. Канаан, Вікторія Матійчук, Олена Маслова, Т. О. Хабинець, Хуан Хуана","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.26","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у розробленні технології фізкультурно-оздоровчих занять з жінками 36–40 років з урахуванням індивідуальних особливостей просторової організації їх тіла. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод педагогічного спостереження, педагогічний експеримент. Результати. Фізична культура стає потужним креативним потенціалом для підвищення духовного, психічного й фізичного здоров’я людини. У суспільстві, побудованому на гуманістичних та демократичних принципах, здоров’я людини є найвищою цінністю, найважливішим надбанням держави; це беззаперечний пріоритет, запорука життєстійкості та прогресу суспільства. Спеціальні наукові дані свідчать про те, що заняття фізичними вправами є ефективним засобом зняття розумового стомлення й нервово-психічного напруження сучасної людини, сприяють підвищенню її працездатності. Аналіз сучасної літератури свідчить про те, що нормальна постава має величезне значення для життєдіяльності людини. Наукові дані багатьох фахівців вказують на те, що формування постави відбувається під впливом як біологічної, так і соціальної програми розвитку, а її порушення створюють в організмі людини умови для розвитку цілої низки захворювань, насамперед хребта. Експериментальні дані деяких досліджень свідчать про велику кількість жінок першого зрілого віку з порушеннями постави. Розроблення авторської технології базувалась на сформованому в науці розумінні її як сукупності засобів, методів та методичних прийомів, а також форм організації занять, що забезпечують ефективне вирішення конкретного завдання або досягнення поставленої мети. При цьому основні елементи проєктивного, компетентнісного, змістовно-інформаційного, процесуально-технологічного та контрольного компонентів розробленої технології в сукупності покликані забезпечити заплановану зміну просторової організації тіла жінок 36–40 років у процесі фізкультурно-оздоровчих занять. Успішне досягнення цільової установки реалізації розробленої технології передбачено шляхом розв’язання кількох груп завдань: оздоровчих, соціально-психологічних, освітніх. Висновки. Розроблена авторська технологія є сукупністю взаємозалежних структурно-функціональних елементів, що включають головні проєктивні установки, а також організаційні, методичні, процесуальні та технологічні умови. Реалізація сукупності компонентів та елементів розробленої технології дозволяє ефективно вирішувати завдання корекції просторової організації тіла жінок зрілого віку.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 26","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143812","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.29
Юрій Анатолійович Радченко, А. А. Радченко
Рукопашний бій відрізняється від класичних видів єдиноборств низкою особливостей, насамперед це застосування необмеженого технічного арсеналу, ведення бою в усіх можливих положеннях та використання будь-яких способів досягнення переваги над суперником. Проблема побудови раціональної системи підготовки спортсменів, ураховуючи величезний техніко-тактичний потенціал, велику кількість взаємозв’язків між технічними діями з різних груп, відсутність структуризації та класифікації техніки рукопашного бою, протиріччя щодо назви технічних дій та прийомів, належить до сфери плідних наукових пошуків теоретиків і практиків галузі протягом багатьох останніх десятків років. Мета статті полягає в побудові структури техніки рукопашного бою, визначенні змагального обсягу, розподілі його за групами з визначеними ознаками та встановленні взаємозв’язку між ними. Проблема побудови раціональної системи підготовки, особливо на початкових етапах, пов’язана з відсутністю фундаментальних науково-методичних робіт у цьому напрямі, як правило, більшість наукових досліджень носить фрагментарний характер, вони не відображають особливості рукопашного бою. У такому контексті та з огляду на наявність незначної кількості досліджень щодо технічного вдосконалення спортсменів проблема побудови структури техніки рукопашного бою, розподіл технічних елементів за ознаками на групи і встановлення взаємозв’язків між ними у визначеній послідовності, створення алгоритму утворення назви техніко-тактичних дій набувають особливої актуальності. Рукопашний бій відноситься до комплексних, змішаних видів єдиноборств, правилами змагань якого для здобуття перемоги дозволено застосування різноманітної ударної та борціської техніки в різних положеннях. Побудована структура техніки складається з атакуючих і захисних дій та відображає їх біомеханічну суть, ураховує кінематичні складники рухових можливостей людини й особливості застосування, які зумовлені правилами змагань. Отримані результати можуть застосовуватись у різних напрямах подальшого розвитку цього виду спорту з формуванням правильного уявлення про техніку рукопашного бою, встановленням її домінуючих елементів з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку, організацією об’єктивного педагогічного контролю, зі становленням оптимальної техніки та побудови раціональної структури навчально- тренувального процесу, особливо на початкових етапах багаторічної підготовки спортсменів-рукопашників.
{"title":"СТРУКТУРА ТЕХНІКИ РУКОПАШНОГО БОЮ (СПОРТИВНИЙ НАПРЯМ)","authors":"Юрій Анатолійович Радченко, А. А. Радченко","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.29","url":null,"abstract":"Рукопашний бій відрізняється від класичних видів єдиноборств низкою особливостей, насамперед це застосування необмеженого технічного арсеналу, ведення бою в усіх можливих положеннях та використання будь-яких способів досягнення переваги над суперником. Проблема побудови раціональної системи підготовки спортсменів, ураховуючи величезний техніко-тактичний потенціал, велику кількість взаємозв’язків між технічними діями з різних груп, відсутність структуризації та класифікації техніки рукопашного бою, протиріччя щодо назви технічних дій та прийомів, належить до сфери плідних наукових пошуків теоретиків і практиків галузі протягом багатьох останніх десятків років. Мета статті полягає в побудові структури техніки рукопашного бою, визначенні змагального обсягу, розподілі його за групами з визначеними ознаками та встановленні взаємозв’язку між ними. Проблема побудови раціональної системи підготовки, особливо на початкових етапах, пов’язана з відсутністю фундаментальних науково-методичних робіт у цьому напрямі, як правило, більшість наукових досліджень носить фрагментарний характер, вони не відображають особливості рукопашного бою. У такому контексті та з огляду на наявність незначної кількості досліджень щодо технічного вдосконалення спортсменів проблема побудови структури техніки рукопашного бою, розподіл технічних елементів за ознаками на групи і встановлення взаємозв’язків між ними у визначеній послідовності, створення алгоритму утворення назви техніко-тактичних дій набувають особливої актуальності. Рукопашний бій відноситься до комплексних, змішаних видів єдиноборств, правилами змагань якого для здобуття перемоги дозволено застосування різноманітної ударної та борціської техніки в різних положеннях. Побудована структура техніки складається з атакуючих і захисних дій та відображає їх біомеханічну суть, ураховує кінематичні складники рухових можливостей людини й особливості застосування, які зумовлені правилами змагань. Отримані результати можуть застосовуватись у різних напрямах подальшого розвитку цього виду спорту з формуванням правильного уявлення про техніку рукопашного бою, встановленням її домінуючих елементів з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку, організацією об’єктивного педагогічного контролю, зі становленням оптимальної техніки та побудови раціональної структури навчально- тренувального процесу, особливо на початкових етапах багаторічної підготовки спортсменів-рукопашників.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143992","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.23
П. В. Явтушенко, С. С. Трубнікова, В. І. Горошко
Метою дослідження є аналіз статистичних даних, пов’язаних із застосуванням доповненої реальності (англ. augmented reality, AR) в медичній практиці, оцінка ефективності цієї технології та виявлення перспектив її використання для поліпшення результатів лікування та психологічного благополуччя дітей та підлітків. Статистична інформація, що стосується застосування AR у лікуванні дітей та підлітків, була впорядкована відповідно до літературних джерел, наукових публікацій, клінічних досліджень та звітів медичних центрів; дані були оброблені та проаналізовані з використанням статистичних методів. Важливим аспектом було ідентифікування спільних тенденцій, позитивних результатів і можливих викликів під час застосування AR у медичній практиці. Для більш детальної обробки даних були використані спеціалізовані програмні засоби, такі як статистичні пакети та програми для візуалізації даних. У вигляді діаграм представлено динаміку використання AR у реабілітації дітей з аутизмом у період з 2019 по 2023 роки, сформовані результати оцінки ефективності AR у реабілітації дітей з аутизмом. Більшість досліджень показують позитивні результати у використанні AR для лікування дітей з різними патологіями, такими як онкологічні захворювання, реабілітація після травм та операцій, аутизм тощо. Спостерігається зростання показників відсотка використання AR у реабілітації дітей з аутизмом за останні 5 років: 2019 – 20%; 2020 – 30%; 2021 – 45%; 2022 – 55%; 2023 – 65%. Узагальнені результати оцінки ефективності AR у реабілітації дітей з аутизмом демонструють таке: зменшення рівня сенсорної переваги – 40%; покращення соціальних навичок – 55%; зниження агресивності та неконтрольованої поведінки – 50%; розвиток мовленнєвих навичок – 35%. Середня тривалість сеансу реабілітації з використанням AR – 30 хвилин. Відсоток задоволеності батьків від результатів реабілітації з використанням AR – 90%. Зростання інтересу до застосування технології AR у медичній сфері зумовлено не лише її інноваційністю, але й перспективою покращення результатів лікування. Одним із ключових аспектів використання AR є можливість створення віртуальних тренажерів для фізіотерапії, які дозволяють пацієнтам ефективніше відновлювати рухову активність після травм чи операцій. Крім того, інтерактивні додатки на основі AR можуть бути використані для психотерапії та підтримки пацієнтів, сприяючи зменшенню стресу тп покращенню психологічного стану. Віртуальні середовища можуть бути використані для покращення пізнавальної активності й залучення пацієнтів до освітнього процесу. Необхідно відзначити, що використання AR також супроводжується певними викликами та обмеженнями, такими як можливий негативний вплив на очі та психіку, а також технічні аспекти реалізації. Проте статистичні дані й аналіз перспектив свідчать про актуальність та обґрунтованість упровадження цієї технології в медичну практику для поліпшення здоров’я і благополуччя юних пацієнтів.
本研究的目的是分析在医疗实践中使用增强现实技术（AR）的相关统计数据，评估该技术的有效性，并确定使用该技术改善儿童和青少年治疗效果和心理健康的前景。从文献、科学出版物、临床试验和医疗中心的报告中汇编了有关在儿童和青少年治疗中使用增强现实技术的统计信息；使用统计方法对数据进行了处理和分析。其中一个重要方面是确定在医疗实践中使用 AR 的共同趋势、积极成果和可能面临的挑战。为了进行更详细的数据处理，我们使用了专门的软件工具，如统计软件包和数据可视化程序。以图表的形式展示了 2019 年至 2023 年期间 AR 在自闭症儿童康复中的使用动态，并介绍了 AR 在自闭症儿童康复中的有效性评估结果。大多数研究显示，在使用 AR 治疗癌症、受伤和手术后康复、自闭症等各种病症的儿童方面取得了积极成果。在过去 5 年中，在自闭症儿童康复治疗中使用 AR 的比例有所上升：2019 - 20%; 2020 - 30%; 2021 - 45%; 2022 - 55%; 2023 - 65%.自闭症儿童康复中 AR 效果评估的综合结果显示：感官偏好减少 - 40%；社交能力提高 - 55%；攻击和失控行为减少 - 50%；语言能力发展 - 35%。使用 AR 进行康复训练的平均时间为 30 分钟。家长对使用实时增强现实技术进行康复的满意度为 90%。人们对在医疗领域使用 AR 技术的兴趣日益浓厚，这不仅是因为它具有创新性，还因为它有望改善治疗效果。AR 的一个重要方面是能够创建虚拟理疗模拟器，让患者在受伤或手术后更有效地恢复运动能力。此外，基于 AR 的交互式应用程序可用于心理治疗和患者支持，帮助减轻压力和改善心理健康。虚拟环境可用于改善认知活动，让患者参与教育过程。应当指出的是，AR 的使用也伴随着某些挑战和限制，例如可能对眼睛和心理造成的负面影响，以及实施的技术方面。尽管如此，统计数据和前景分析表明，将这项技术引入医疗实践以改善年轻患者的健康和福祉具有相关性和有效性。
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ: СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ","authors":"П. В. Явтушенко, С. С. Трубнікова, В. І. Горошко","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.23","url":null,"abstract":"Метою дослідження є аналіз статистичних даних, пов’язаних із застосуванням доповненої реальності (англ. augmented reality, AR) в медичній практиці, оцінка ефективності цієї технології та виявлення перспектив її використання для поліпшення результатів лікування та психологічного благополуччя дітей та підлітків. Статистична інформація, що стосується застосування AR у лікуванні дітей та підлітків, була впорядкована відповідно до літературних джерел, наукових публікацій, клінічних досліджень та звітів медичних центрів; дані були оброблені та проаналізовані з використанням статистичних методів. Важливим аспектом було ідентифікування спільних тенденцій, позитивних результатів і можливих викликів під час застосування AR у медичній практиці. Для більш детальної обробки даних були використані спеціалізовані програмні засоби, такі як статистичні пакети та програми для візуалізації даних. У вигляді діаграм представлено динаміку використання AR у реабілітації дітей з аутизмом у період з 2019 по 2023 роки, сформовані результати оцінки ефективності AR у реабілітації дітей з аутизмом. Більшість досліджень показують позитивні результати у використанні AR для лікування дітей з різними патологіями, такими як онкологічні захворювання, реабілітація після травм та операцій, аутизм тощо. Спостерігається зростання показників відсотка використання AR у реабілітації дітей з аутизмом за останні 5 років: 2019 – 20%; 2020 – 30%; 2021 – 45%; 2022 – 55%; 2023 – 65%. Узагальнені результати оцінки ефективності AR у реабілітації дітей з аутизмом демонструють таке: зменшення рівня сенсорної переваги – 40%; покращення соціальних навичок – 55%; зниження агресивності та неконтрольованої поведінки – 50%; розвиток мовленнєвих навичок – 35%. Середня тривалість сеансу реабілітації з використанням AR – 30 хвилин. Відсоток задоволеності батьків від результатів реабілітації з використанням AR – 90%. Зростання інтересу до застосування технології AR у медичній сфері зумовлено не лише її інноваційністю, але й перспективою покращення результатів лікування. Одним із ключових аспектів використання AR є можливість створення віртуальних тренажерів для фізіотерапії, які дозволяють пацієнтам ефективніше відновлювати рухову активність після травм чи операцій. Крім того, інтерактивні додатки на основі AR можуть бути використані для психотерапії та підтримки пацієнтів, сприяючи зменшенню стресу тп покращенню психологічного стану. Віртуальні середовища можуть бути використані для покращення пізнавальної активності й залучення пацієнтів до освітнього процесу. Необхідно відзначити, що використання AR також супроводжується певними викликами та обмеженнями, такими як можливий негативний вплив на очі та психіку, а також технічні аспекти реалізації. Проте статистичні дані й аналіз перспектив свідчать про актуальність та обґрунтованість упровадження цієї технології в медичну практику для поліпшення здоров’я і благополуччя юних пацієнтів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"90 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139146398","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.28
Д. А. Неволін
Мета статті полягає у визначенні передумови розроблення стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод педагогічного спостереження. Отримані результати аналізу даних науково-методичної літератури й моніторингу інформаційних джерел мережі Інтернет дали можливість представити основні тези визначених передумов стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів: зміни в опорно-руховому апарати у баскетболістів на початковому етапі підготовки відбуваються в основному за рахунок розвитку довгих м’язів, які визначають швидкість і гнучкість рухів; у дітей даного періоду онтогенезу добре розвиваються м’язи верхніх і нижніх кінцівок, на відміну від м’язів спини і тулуба, які ще не здатні тривалий час підтримувати тіло в необхідній позі або утримувати хребет у стабільному положенні, що може призвести до формування порушень постави; для формування постави юних баскетболістів має значення сила м’язів, рівномірний їх розвиток, розподіл м’язової тяги і рівномірна робота всіх м’язів, які дозволять зберегти правильну поставу; багаторічний процес підготовки спортсменів у баскетболі впливає на стан їхнього опорно- рухового апарату, змінюючи фізіологічний процес формування постави на патологічну адаптацію, що відображається на змінах положення окремих біоланок як у сагітальній, так і у фронтальній площині; основними змінними показниками у формуванні порушення постави у баскетболістів є: вік, що встановлює проекцію вирівнювання плечового поясу і положення лопаток, зріст – визначає асиметрію лопаток, а перевага ведучої руки впливає на поперековий кіфоз; багаторічні заняття баскетболом можуть призвести до збільшення асиметрії пози тіла, що найчастіше проявляється не тільки у збільшенні асиметрії розташування тазу в поперечній площині, асиметрії лопаток відносно поперечної площини і зменшенням кута грудного кіфозу, а й у відхиленні лінії остистих відростків, зміною кута нахилу тулуба, порушенням норми розташування лопаток у поперечній площині та до хребта тощо. Проблематика цілеспрямованої корекції та профілактики порушень опорно-рухового апарату юних баскетболістів на початкових етапах багаторічної підготовки досліджена недостатньо. Базовими компонентами авторської стратегії є: концептуальні основи підготовки баскетболістів віком 9–10 років на етапі початкової підготовки (2-й рік підготовки); теоретико-методичні підходи корекції та профілактики порушення постави юних спортсменів. Систематизовані положення передумов стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів та зміст виокремлених тез підкреслює необхідність розглядати баскетбол не тільки як засіб емоційного забарвлення інших корекційних способів і профілактичних методів, а і як абсолютно самостійну терапевтичну одиницю, для ефективного оперування якою необхідно провести науково обґрунтовану та практично доведену інтеграцію в навчально-тренувальний процес.
{"title":"ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ КОРЕКЦІЇ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ЮНИХ БАСКЕТБОЛІСТІВ","authors":"Д. А. Неволін","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.28","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.28","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у визначенні передумови розроблення стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів. Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури, метод педагогічного спостереження. Отримані результати аналізу даних науково-методичної літератури й моніторингу інформаційних джерел мережі Інтернет дали можливість представити основні тези визначених передумов стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів: зміни в опорно-руховому апарати у баскетболістів на початковому етапі підготовки відбуваються в основному за рахунок розвитку довгих м’язів, які визначають швидкість і гнучкість рухів; у дітей даного періоду онтогенезу добре розвиваються м’язи верхніх і нижніх кінцівок, на відміну від м’язів спини і тулуба, які ще не здатні тривалий час підтримувати тіло в необхідній позі або утримувати хребет у стабільному положенні, що може призвести до формування порушень постави; для формування постави юних баскетболістів має значення сила м’язів, рівномірний їх розвиток, розподіл м’язової тяги і рівномірна робота всіх м’язів, які дозволять зберегти правильну поставу; багаторічний процес підготовки спортсменів у баскетболі впливає на стан їхнього опорно- рухового апарату, змінюючи фізіологічний процес формування постави на патологічну адаптацію, що відображається на змінах положення окремих біоланок як у сагітальній, так і у фронтальній площині; основними змінними показниками у формуванні порушення постави у баскетболістів є: вік, що встановлює проекцію вирівнювання плечового поясу і положення лопаток, зріст – визначає асиметрію лопаток, а перевага ведучої руки впливає на поперековий кіфоз; багаторічні заняття баскетболом можуть призвести до збільшення асиметрії пози тіла, що найчастіше проявляється не тільки у збільшенні асиметрії розташування тазу в поперечній площині, асиметрії лопаток відносно поперечної площини і зменшенням кута грудного кіфозу, а й у відхиленні лінії остистих відростків, зміною кута нахилу тулуба, порушенням норми розташування лопаток у поперечній площині та до хребта тощо. Проблематика цілеспрямованої корекції та профілактики порушень опорно-рухового апарату юних баскетболістів на початкових етапах багаторічної підготовки досліджена недостатньо. Базовими компонентами авторської стратегії є: концептуальні основи підготовки баскетболістів віком 9–10 років на етапі початкової підготовки (2-й рік підготовки); теоретико-методичні підходи корекції та профілактики порушення постави юних спортсменів. Систематизовані положення передумов стратегії корекції та профілактики порушень постави юних баскетболістів та зміст виокремлених тез підкреслює необхідність розглядати баскетбол не тільки як засіб емоційного забарвлення інших корекційних способів і профілактичних методів, а і як абсолютно самостійну терапевтичну одиницю, для ефективного оперування якою необхідно провести науково обґрунтовану та практично доведену інтеграцію в навчально-тренувальний процес.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 15","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139143782","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.19
O. B. Nekhanevych, M. O. Manin, N. Y. Grishunina
Considering today’s challenges to medicine and provision of social protection to vulnerable population groups, the issue of developing pediatric palliative care is relevant and crucial. The aim of the study is to analyze the development level of pediatric palliative care in Ukraine and European countries. Material and methods: analysis and generalization of data from scientific-methodological and specific literature, documentary materials, information resources on the Internet, and regulatory and legal frameworks of Ukraine, the Republic of Poland and the Republic of Italy. Research results. The goal of pediatric palliative care is to support the child and their family as soon as a life-threatening disease is diagnosed. Such care is provided throughout the entire trajectory of the child’s disease. Pediatric palliative care is aimed at improving the level of physical, mental, and spiritual well-being of the child and their family within the limits of the diagnosed incurable, often progressive, disease. The solution of multidisciplinary tasks requires the work of an interdisciplinary team in a palliative inpatient department, a mobile crew, and assistance at home. The family-centered model of pediatric palliative care is one of the unique models of supporting the family to adhere to a series of socio-medical interventions and maintenance of intra-family communication, avoid social deprivation of the family, and promote and coordinate the care of a child with an incurable disease. Conclusions. Palliative pediatric care contributes to the improvement of the quality of life of the child and their family. Pediatric palliative care in Ukraine and the world needs solving a range of problems related to financing and specialized education of specialists and parents of the child. The functioning of the inpatient and mobile pediatric palliative care team should be coordinated and continuous. The family-centered model is an effective approach to pediatric palliative care for the child and family.
{"title":"APPROACHES TO THE DEVELOPMENT OF PEDIATRIC PALLIATIVE CARE","authors":"O. B. Nekhanevych, M. O. Manin, N. Y. Grishunina","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.19","url":null,"abstract":"Considering today’s challenges to medicine and provision of social protection to vulnerable population groups, the issue of developing pediatric palliative care is relevant and crucial. The aim of the study is to analyze the development level of pediatric palliative care in Ukraine and European countries. Material and methods: analysis and generalization of data from scientific-methodological and specific literature, documentary materials, information resources on the Internet, and regulatory and legal frameworks of Ukraine, the Republic of Poland and the Republic of Italy. Research results. The goal of pediatric palliative care is to support the child and their family as soon as a life-threatening disease is diagnosed. Such care is provided throughout the entire trajectory of the child’s disease. Pediatric palliative care is aimed at improving the level of physical, mental, and spiritual well-being of the child and their family within the limits of the diagnosed incurable, often progressive, disease. The solution of multidisciplinary tasks requires the work of an interdisciplinary team in a palliative inpatient department, a mobile crew, and assistance at home. The family-centered model of pediatric palliative care is one of the unique models of supporting the family to adhere to a series of socio-medical interventions and maintenance of intra-family communication, avoid social deprivation of the family, and promote and coordinate the care of a child with an incurable disease. Conclusions. Palliative pediatric care contributes to the improvement of the quality of life of the child and their family. Pediatric palliative care in Ukraine and the world needs solving a range of problems related to financing and specialized education of specialists and parents of the child. The functioning of the inpatient and mobile pediatric palliative care team should be coordinated and continuous. The family-centered model is an effective approach to pediatric palliative care for the child and family.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":" 16","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139145054","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-29DOI: 10.32782/2522-1795.2023.17.20
Божена Олегівна Буховець, Л. О. Прокоф’єва
У статті розглянуто аналіз даних сучасних наукових досліджень, присвячених прояву моторних порушень у дітей із зоровою депривацією. Неправильне функціонування зорового аналізатора призводить до порушень у фізичному та психічному розвитку починаючи з дитячого віку. Мета дослідження – аналіз моторних порушень у дітей з депривацією зору. Методи дослідження. Теоретичний аналіз даних спеціальної літератури з вибраної теми дослідження, що передбачав використання низки таких методів, як: реконструкція, аперцепція, аспективний, герменевтичний, критичний, концептуальний та проблемний аналізи. Результати. У дітей із зоровою депривацією виникають труднощі у разі наслідування та оволодіння просторовими уявленнями та руховими діями, а також формується неправильна поза під час виконання рухових дій. Зниження рухової активності призводить до низького розвитку м’язової сили, порушень у розвитку опорно-рухового апарату. Такі рухові порушення також призводять до обмеження розвитку дрібної моторики та впливають на виникнення спонтанних рухів різних частин тіла. У дітей із зоровою депривацією спостерігається: слабкий розвиток усіх функціональних систем (серцево-судинної, вегетативної та ін.), порушується координаційний розвиток (орієнтування у просторі, сенсорно-перцептивні здібності). Висновки. Для корекції моторних порушень у дітей із деривацією зору вагому роль відіграє патологія сенсо-моторної сфери, пов’язаної з порушенням кінестетичного почуття, що проявляється у несформованому уявленні про виконання та покращення рухів, а також у проблемах, пов’язаних з порушенням моторно-кінестетичної пам’яті. Саме ця пам’ять лежить у основі освоєння всіх рухових актів. Порушення кінестетичних відчуттів не дає можливості дітям із зоровою депривацією правильно відтворювати схему рухової дії. Це може призводити до недостатності коркового аналізу кінестетичних імпульсів, що проявляються у труднощах вибору потрібної комбінації рухів.
{"title":"ДО ПИТАННЯ ПРОЯВУ МОТОРНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ІЗ ЗОРОВОЮ ДЕПРИВАЦІЄЮ","authors":"Божена Олегівна Буховець, Л. О. Прокоф’єва","doi":"10.32782/2522-1795.2023.17.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/2522-1795.2023.17.20","url":null,"abstract":"У статті розглянуто аналіз даних сучасних наукових досліджень, присвячених прояву моторних порушень у дітей із зоровою депривацією. Неправильне функціонування зорового аналізатора призводить до порушень у фізичному та психічному розвитку починаючи з дитячого віку. Мета дослідження – аналіз моторних порушень у дітей з депривацією зору. Методи дослідження. Теоретичний аналіз даних спеціальної літератури з вибраної теми дослідження, що передбачав використання низки таких методів, як: реконструкція, аперцепція, аспективний, герменевтичний, критичний, концептуальний та проблемний аналізи. Результати. У дітей із зоровою депривацією виникають труднощі у разі наслідування та оволодіння просторовими уявленнями та руховими діями, а також формується неправильна поза під час виконання рухових дій. Зниження рухової активності призводить до низького розвитку м’язової сили, порушень у розвитку опорно-рухового апарату. Такі рухові порушення також призводять до обмеження розвитку дрібної моторики та впливають на виникнення спонтанних рухів різних частин тіла. У дітей із зоровою депривацією спостерігається: слабкий розвиток усіх функціональних систем (серцево-судинної, вегетативної та ін.), порушується координаційний розвиток (орієнтування у просторі, сенсорно-перцептивні здібності). Висновки. Для корекції моторних порушень у дітей із деривацією зору вагому роль відіграє патологія сенсо-моторної сфери, пов’язаної з порушенням кінестетичного почуття, що проявляється у несформованому уявленні про виконання та покращення рухів, а також у проблемах, пов’язаних з порушенням моторно-кінестетичної пам’яті. Саме ця пам’ять лежить у основі освоєння всіх рухових актів. Порушення кінестетичних відчуттів не дає можливості дітям із зоровою депривацією правильно відтворювати схему рухової дії. Це може призводити до недостатності коркового аналізу кінестетичних імпульсів, що проявляються у труднощах вибору потрібної комбінації рухів.","PeriodicalId":147595,"journal":{"name":"Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation)","volume":"5 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139147431","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：