{"title":"HUMANITIES AND EXISTENCE DISCOURSE OF DEVELOPMENT NATIONAL PREFIGURATIVE EDUCATION","authors":"A. Kuzminskyy","doi":"10.31376/2410-0897-2021-1-162-170","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті висвітлюються нерозв’язані проблеми, суперечності і недоліки системи вітчизняної освіти. Наголошується на необхідності впровадження суб’єкт-суб’єктного формату відносин між тими, хто навчає, і тими, хто навчається, а також зміни традиційної прогресистсько-сцієнтистської освітньої парадигми на гуманітарно-екзистенційну, базовану на філософії первинності буття людини в світі. При модернізації й реформуванні української освіти необхідно враховувати світові цивілізаційні процеси, зміни у сфері суспільного розвитку, а також особливості нинішньої політичної, економічної й соціальної ситуації в Україні. Визначено головні завдання в царині удосконалення функціонування освітньої системи, а також прогнозне передбачення умов її розвитку. Виокремлено роль інноваційних підходів у розбудові української освіти і важливість розширення можливостей для мобільності її суб’єктів. Окреслено роль і місце ключової постаті педагога в освіті майбутнього. Показано шкідливість радикалістської теорії антипедагогіки. Подається висновок, що освіта XXI століття має будуватися на поєднанні кращих вітчизняних освітніх традицій з передовим досвідом у освітній справі розвинених країн. Розглянуто найголовніші, найбільш характерні особливості, риси і якості, якими має володіти сучасний український учитель у вимірі нинішніх європейських вимог.","PeriodicalId":101993,"journal":{"name":"B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2021-04-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31376/2410-0897-2021-1-162-170","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті висвітлюються нерозв’язані проблеми, суперечності і недоліки системи вітчизняної освіти. Наголошується на необхідності впровадження суб’єкт-суб’єктного формату відносин між тими, хто навчає, і тими, хто навчається, а також зміни традиційної прогресистсько-сцієнтистської освітньої парадигми на гуманітарно-екзистенційну, базовану на філософії первинності буття людини в світі. При модернізації й реформуванні української освіти необхідно враховувати світові цивілізаційні процеси, зміни у сфері суспільного розвитку, а також особливості нинішньої політичної, економічної й соціальної ситуації в Україні. Визначено головні завдання в царині удосконалення функціонування освітньої системи, а також прогнозне передбачення умов її розвитку. Виокремлено роль інноваційних підходів у розбудові української освіти і важливість розширення можливостей для мобільності її суб’єктів. Окреслено роль і місце ключової постаті педагога в освіті майбутнього. Показано шкідливість радикалістської теорії антипедагогіки. Подається висновок, що освіта XXI століття має будуватися на поєднанні кращих вітчизняних освітніх традицій з передовим досвідом у освітній справі розвинених країн. Розглянуто найголовніші, найбільш характерні особливості, риси і якості, якими має володіти сучасний український учитель у вимірі нинішніх європейських вимог.