{"title":"СТАН МИСТЕЦЬКИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПЕРІОДУ УКРАЇНІЗАЦІЇ","authors":"Ольга Большаніна","doi":"10.31891/pcs.2022.3-4.2","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті висвітлені історичні контексти, в рамках яких існувало українське суспільство 20-х років ХХ століття. Розкрито історичне поняття «українізація», його відмінності від змісту терміна «дерусифікація» і виявлено основну характерну рису цього проміжку часу. Визначено дослідників та наукові течії, що вивчали мистецьку освіту в часи «українізації», виокремлено центральні завдання наукової роботи. Проаналізовано загальні риси та становище мистецької освіти, виокремлено ряд навчальних закладів, що мали вузькопрофільний характер викладання образотворчого мистецтва. Визначено основні риси вітчизняних мистецьких навчальних закладів періоду українізації. Окремо описано характерні особливості цих художніх навчальних закладів в Україні у часи українізації 1920-х років. Сформульовано індивідуальні особливості освітньої художньої установи, які утворились через причини територіального розташування, відношення суспільства та влади, актуальності виду мистецьких дисциплін (яку вони пропонували) та відповідно рівня й статусу закладу. Детально представлено структурні елементи навчального процесу в наявних професійних закладах окресленого проміжку часу. Кожна із частин аналізу закладів мистецької освіти зафіксована відомими випускниками-художниками, педагогами, професорами, мистецтвознавцями та майстрами 20-х років ХХ століття. Узагальнено стан реформування та структурних перетворень закладів мистецької освіти. Окремо визначено подальшу творчу та педагогічну діяльність випускників даних мистецьких освітніх установ. Зроблено коротку характеристику діяльностей художників, педагогів та професорів, що отримали початкову чи вищу освіту у описаних художніх школах. Сформульовано результати подальшої творчої (ключова тематика творчої діяльності, коли та яких рівнів були виставки Р. Лісовського, З. Охримович, О. Шовкуненко та інші), педагогічної (яку посаду обіймали й де працювали В. Седляр, С. Бєсєдін) і наукової роботи (на прикладі поєднання творчої, наукової та педагогічної діяльності митця В. Седляра) української художньої спільноти.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"110 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31891/pcs.2022.3-4.2","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
У статті висвітлені історичні контексти, в рамках яких існувало українське суспільство 20-х років ХХ століття. Розкрито історичне поняття «українізація», його відмінності від змісту терміна «дерусифікація» і виявлено основну характерну рису цього проміжку часу. Визначено дослідників та наукові течії, що вивчали мистецьку освіту в часи «українізації», виокремлено центральні завдання наукової роботи. Проаналізовано загальні риси та становище мистецької освіти, виокремлено ряд навчальних закладів, що мали вузькопрофільний характер викладання образотворчого мистецтва. Визначено основні риси вітчизняних мистецьких навчальних закладів періоду українізації. Окремо описано характерні особливості цих художніх навчальних закладів в Україні у часи українізації 1920-х років. Сформульовано індивідуальні особливості освітньої художньої установи, які утворились через причини територіального розташування, відношення суспільства та влади, актуальності виду мистецьких дисциплін (яку вони пропонували) та відповідно рівня й статусу закладу. Детально представлено структурні елементи навчального процесу в наявних професійних закладах окресленого проміжку часу. Кожна із частин аналізу закладів мистецької освіти зафіксована відомими випускниками-художниками, педагогами, професорами, мистецтвознавцями та майстрами 20-х років ХХ століття. Узагальнено стан реформування та структурних перетворень закладів мистецької освіти. Окремо визначено подальшу творчу та педагогічну діяльність випускників даних мистецьких освітніх установ. Зроблено коротку характеристику діяльностей художників, педагогів та професорів, що отримали початкову чи вищу освіту у описаних художніх школах. Сформульовано результати подальшої творчої (ключова тематика творчої діяльності, коли та яких рівнів були виставки Р. Лісовського, З. Охримович, О. Шовкуненко та інші), педагогічної (яку посаду обіймали й де працювали В. Седляр, С. Бєсєдін) і наукової роботи (на прикладі поєднання творчої, наукової та педагогічної діяльності митця В. Седляра) української художньої спільноти.