В статті представлені результати дослідження показник змагальної діяльності жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій із застосуванням взаємодій «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». Мета дослідження полягає у визначенні показників реалізації тактичних дій на завершальному етапі атаки жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі. Завдання дослідження. Визначити кількісні показники атакувальних дій жіночих командами високої кваліфікації у пляжному гандболі із використання різних способів взаємодій на завершальному етапі атаки. Проаналізувати кількісні та якісні показники використання різних технічних прийомів при завершення атакувальних дій із різними способами взаємодій на завершальному етапі атаки у жіночих команд високої кваліфікації в пляжному гандболі. Результати дослідження. Встановлено, що жіночі команди високої кваліфікації в пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій, при завершенні їх польовими гравцями, використовують два види взаємодій – «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». За результатами спостереження виявлено достовірно більші показники застосування кидків після піруетів, їх більшу результативність та ефективність. Висновки. За результатами спостереження встановлено, що гравці жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій використовують взаємодії «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». При цьому кількість використання взаємодій «гравець-гравець» є достовірно більшою (р<0,001). Показники ефективності зазначених взаємодій між собою не відрізняються. Жіночі команди високої кваліфікації в пляжному гандболі надають перевагу, при завершенні атакувальних дій, кидкам після застосування піруетів, кидкам в польоті та прямим кидкам. Достовірно більші показники застосування, результативності та ефективності встановлено у кидків після піруетів, найменші у прямих кидків.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИЧНИХ ДІЙ ЖІНОЧИХ КОМАНД ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У ПЛЯЖНОМУ ГАНДБОЛІ НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ АТАКИ","authors":"Валерія Мельник, Вікторія Михайлівна Пасічник, Ніна Віталіївна Кудріна","doi":"10.31891/pcs.2024.1.35","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.35","url":null,"abstract":"В статті представлені результати дослідження показник змагальної діяльності жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій із застосуванням взаємодій «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». Мета дослідження полягає у визначенні показників реалізації тактичних дій на завершальному етапі атаки жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі. Завдання дослідження. Визначити кількісні показники атакувальних дій жіночих командами високої кваліфікації у пляжному гандболі із використання різних способів взаємодій на завершальному етапі атаки. Проаналізувати кількісні та якісні показники використання різних технічних прийомів при завершення атакувальних дій із різними способами взаємодій на завершальному етапі атаки у жіночих команд високої кваліфікації в пляжному гандболі. Результати дослідження. Встановлено, що жіночі команди високої кваліфікації в пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій, при завершенні їх польовими гравцями, використовують два види взаємодій – «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». За результатами спостереження виявлено достовірно більші показники застосування кидків після піруетів, їх більшу результативність та ефективність. Висновки. За результатами спостереження встановлено, що гравці жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі на завершальному етапі атакувальних дій використовують взаємодії «спеціаліст-гравець» та «гравець-гравець». При цьому кількість використання взаємодій «гравець-гравець» є достовірно більшою (р<0,001). Показники ефективності зазначених взаємодій між собою не відрізняються. Жіночі команди високої кваліфікації в пляжному гандболі надають перевагу, при завершенні атакувальних дій, кидкам після застосування піруетів, кидкам в польоті та прямим кидкам. Достовірно більші показники застосування, результативності та ефективності встановлено у кидків після піруетів, найменші у прямих кидків.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"129 32","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У науковій статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх вчителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Мета роботи: полягає у розгляді структури професійного саморозвитку майбутніх учителів фізкультури як сукупність трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-емоційного, змістово-операційного і рефлексивного. Сукупність виділених аргументів дозволяє говорити про позитивний вплив виділеного критерію навчально-методичного (педагогічного) забезпечення на гуманізацію вищої фізкультурно-педагогічної освіти, оскільки підвищення рівня самоорганізації у підготовці та здійсненні особистісно-значущої педагогічної діяльності розширює вільний пошук і освоєння нових знань, умінь і навичок, прилучення до цінностей освіти, довірчого спілкування, рівноправних відносин, а, отже, розкриває в процесі саморозвитку потенційні можливості студентів, стимулюючи їх професійний саморозвиток. Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію удосконалення професійних якостей, розширення знаннієвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності для студентів, викладачів і науковців, що працюють у сфері фізичного виховання.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ і СПОРТУ","authors":"Микола Осадець, Сергій ГОРОДИНСЬКИЙ","doi":"10.31891/pcs.2024.1.40","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.40","url":null,"abstract":"У науковій статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх вчителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності.\u0000Мета роботи: полягає у розгляді структури професійного саморозвитку майбутніх учителів фізкультури як сукупність трьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-емоційного, змістово-операційного і рефлексивного.\u0000Сукупність виділених аргументів дозволяє говорити про позитивний вплив виділеного критерію навчально-методичного (педагогічного) забезпечення на гуманізацію вищої фізкультурно-педагогічної освіти, оскільки підвищення рівня самоорганізації у підготовці та здійсненні особистісно-значущої педагогічної діяльності розширює вільний пошук і освоєння нових знань, умінь і навичок, прилучення до цінностей освіти, довірчого спілкування, рівноправних відносин, а, отже, розкриває в процесі саморозвитку потенційні можливості студентів, стимулюючи їх професійний саморозвиток. Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію удосконалення професійних якостей, розширення знаннієвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів.\u0000Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності для студентів, викладачів і науковців, що працюють у сфері фізичного виховання.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"113 14","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена актуальній проблемі формування культури здоров’я. В наш час, цій темі присвячено велику кількість досліджень, так як ця тема зараз стала актуальною, як ніколи. Визначено рівень сформованості культури здоров’я у майбутніх фахівців з терапії та реабілітації. На основі аналізу літературних джерел виокремлено підходи до питання здоров’язбереження майбутніми фахівцями з терапії та реабілітації. З’ясовано, що саме ці фахівці допомагають у відновленні втраченого здоров’я, а отже, мають володіти засобами й методами послідовного і безперервного реабілітаційного процесу. Наголошено, що такий процес відбувається за умови накопичення знань медико-біологічного, психолого-педагогічного та спортивно-педагогічного циклу дисциплін, які опановує майбутній фахівець з терапії та реабілітації, навчаючись у закладі вищої освіти. Саме в процесі навчання фахівець з терапії та реабілітації має навчитися не лише застосовувати набуті знання у процесі своєї трудової діяльності, але й використовувати їх у власному повсякденному житті. Обґрунтовано, що постійні стреси, криза в екології, яка набула глобального масштабу, епідемії, і врешті-решт війна стали реаліями, з якими стикається кожен сучасний український студент. Такі умови, беззаперечно, впливають на стан молодого організму. При чому не лише на фізичну складову здоров’я, але й психологічний стан і взаємини молодої людини в соціумі. На основі проведеного анкетування зі студентами, що навчаються за спеціальністю «Терапія та реабілітація», виявлено рівень сформованості культури здоров’я, ведення здорового способу життя, розуміння важливості використання технологій здоров’язбереження у життєдіяльності майбутніми фахівцями. На завершення, дано рекомендації щодо того, на що слід звернути особливу увагу для формування культури здоров’я у майбутніх фахівців з терапії та реабілітації.
{"title":"ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ","authors":"Катерина Фещак","doi":"10.31891/pcs.2024.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.4","url":null,"abstract":"Стаття присвячена актуальній проблемі формування культури здоров’я. В наш час, цій темі присвячено велику кількість досліджень, так як ця тема зараз стала актуальною, як ніколи. Визначено рівень сформованості культури здоров’я у майбутніх фахівців з терапії та реабілітації. На основі аналізу літературних джерел виокремлено підходи до питання здоров’язбереження майбутніми фахівцями з терапії та реабілітації. З’ясовано, що саме ці фахівці допомагають у відновленні втраченого здоров’я, а отже, мають володіти засобами й методами послідовного і безперервного реабілітаційного процесу. Наголошено, що такий процес відбувається за умови накопичення знань медико-біологічного, психолого-педагогічного та спортивно-педагогічного циклу дисциплін, які опановує майбутній фахівець з терапії та реабілітації, навчаючись у закладі вищої освіти. Саме в процесі навчання фахівець з терапії та реабілітації має навчитися не лише застосовувати набуті знання у процесі своєї трудової діяльності, але й використовувати їх у власному повсякденному житті. Обґрунтовано, що постійні стреси, криза в екології, яка набула глобального масштабу, епідемії, і врешті-решт війна стали реаліями, з якими стикається кожен сучасний український студент. Такі умови, беззаперечно, впливають на стан молодого організму. При чому не лише на фізичну складову здоров’я, але й психологічний стан і взаємини молодої людини в соціумі. На основі проведеного анкетування зі студентами, що навчаються за спеціальністю «Терапія та реабілітація», виявлено рівень сформованості культури здоров’я, ведення здорового способу життя, розуміння важливості використання технологій здоров’язбереження у життєдіяльності майбутніми фахівцями. На завершення, дано рекомендації щодо того, на що слід звернути особливу увагу для формування культури здоров’я у майбутніх фахівців з терапії та реабілітації.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"114 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140370797","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті проаналізовано особливості розвитку координаційних здібностей юних футболістів у навчально-тренувальному процесі. Визначено, що у змагальній діяльності футболістам необхідно ефективно вирішувати постійно виникаючі рухові завдання, які відбуваються у непередбачуваних і мінливих ситуаціях. Вирішення цих завдань пов’язують із координаційними здібностями, а їх розвиток може визначити перспективність юних футболістів щодо подальшого спортивного удосконалення. Проведений аналіз науково-методичної літератури показав, що в основі, як спритності, так і координації лежить сукупність відносно самостійних видів координаційних здібностей, які досить різноманітні й специфічні. Також їх можна диференціювати на окремі групи за особливостями прояву, критеріями оцінки й чинниками, що їх обумовлюють. Вирішення рухових завдань у футболі, безпосередньо залежить від уміння координувати окремі рухи, які виконуються одночасно або послідовно в руховій дії. Успішне виконання таких рухів дозволяє вигравати у часі, зберігати сили, вести гру в швидкому темпі, комбінаційно і результативно. З’ясовано, що рівень розвитку координаційних здібностей залежить від поєднання різних психофізіологічних функцій: сенсомоторних, пропріоцептивних, перцептивних та інтелектуальних. Найуспішніше на змаганнях виступають футболісти, що мають високий рівень сенсорно-перцептивних можливостей. Визначено чинники, що зумовлюють прояв та визначають рівень розвитку координаційних здібностей юних футболістів. Запропоновано вправи на рівновагу та відчуття ритму для юних футболістів. Критеріями розвитку координаційних здібностей можуть бути чотири ознаки, на підставі яких оцінюються здібності: правильність, швидкість, раціональність і винахідливість, які мають якісні і кількісні характеристики. Тестування юних футболістів варто проводити раз у два місяці, що дозволить прослідкувати тренеру динаміку результатів та ефективність тренувальних програм.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ","authors":"Сергій Гуменюк, Станіслав Сапрун, Петро Ладика","doi":"10.31891/pcs.2024.1.34","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.34","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано особливості розвитку координаційних здібностей юних футболістів у навчально-тренувальному процесі. Визначено, що у змагальній діяльності футболістам необхідно ефективно вирішувати постійно виникаючі рухові завдання, які відбуваються у непередбачуваних і мінливих ситуаціях. Вирішення цих завдань пов’язують із координаційними здібностями, а їх розвиток може визначити перспективність юних футболістів щодо подальшого спортивного удосконалення. Проведений аналіз науково-методичної літератури показав, що в основі, як спритності, так і координації лежить сукупність відносно самостійних видів координаційних здібностей, які досить різноманітні й специфічні. Також їх можна диференціювати на окремі групи за особливостями прояву, критеріями оцінки й чинниками, що їх обумовлюють. Вирішення рухових завдань у футболі, безпосередньо залежить від уміння координувати окремі рухи, які виконуються одночасно або послідовно в руховій дії. Успішне виконання таких рухів дозволяє вигравати у часі, зберігати сили, вести гру в швидкому темпі, комбінаційно і результативно. \u0000З’ясовано, що рівень розвитку координаційних здібностей залежить від поєднання різних психофізіологічних функцій: сенсомоторних, пропріоцептивних, перцептивних та інтелектуальних. Найуспішніше на змаганнях виступають футболісти, що мають високий рівень сенсорно-перцептивних можливостей. Визначено чинники, що зумовлюють прояв та визначають рівень розвитку координаційних здібностей юних футболістів. Запропоновано вправи на рівновагу та відчуття ритму для юних футболістів. Критеріями розвитку координаційних здібностей можуть бути чотири ознаки, на підставі яких оцінюються здібності: правильність, швидкість, раціональність і винахідливість, які мають якісні і кількісні характеристики. Тестування юних футболістів варто проводити раз у два місяці, що дозволить прослідкувати тренеру динаміку результатів та ефективність тренувальних програм.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"139 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369344","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті запропоновано шляхи залучення майбутніх учителів фізичної культури до різних видів освітньої діяльності з метою розвитку в них готовності до професійного самовдосконалення; результати дослідження можуть бути використані для розробки навчально-методичного забезпечення з метою вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Необхідність нашого дослідження зумовлена: потребою у висококваліфікованому педагогові, який постійно самовдосконалюється; станом практики педагогічної освіти, в основному орієнтованої на професійну підготовку майбутніх фахівців і що недостатньо акцентує увагу на формування в них потреби у самовдосконаленні; значущістю використання усього потенціалу навчальної діяльності у виші з метою активізації самовдосконалення особистості майбутнього вчителя. Актуальність і доцільність наукового вивчення зазначеної проблеми посилюються необхідністю усунення виявлених суперечностей, що об’єктивно мають місце в сучасній теорії й практиці формування готовності до самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури: усвідомленням необхідності створення у вищому навчальному закладі умов для професійного самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури й недостатньою розробленістю педагогічного забезпечення цього процесу; потребою в модернізації структури навчальної діяльності вишу у відповідності з вимогами до фахівця у галузі освіти, що змінилися й переважанням традиційних методів навчання і виховання майбутніх учителів; вимогами сьогоднішнього дня до фахівця у галузі фізичної культури, з одного боку, і недостатньою мірою готовності до професійного самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури, з іншого.
{"title":"СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ","authors":"Михайло Лянной, Тетяна Бугаєнко, Оксана Беспалова","doi":"10.31891/pcs.2024.1.42","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.42","url":null,"abstract":"В статті запропоновано шляхи залучення майбутніх учителів фізичної культури до різних видів освітньої діяльності з метою розвитку в них готовності до професійного самовдосконалення; результати дослідження можуть бути використані для розробки навчально-методичного забезпечення з метою вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури.\u0000Необхідність нашого дослідження зумовлена: потребою у висококваліфікованому педагогові, який постійно самовдосконалюється; станом практики педагогічної освіти, в основному орієнтованої на професійну підготовку майбутніх фахівців і що недостатньо акцентує увагу на формування в них потреби у самовдосконаленні; значущістю використання усього потенціалу навчальної діяльності у виші з метою активізації самовдосконалення особистості майбутнього вчителя.\u0000Актуальність і доцільність наукового вивчення зазначеної проблеми посилюються необхідністю усунення виявлених суперечностей, що об’єктивно мають місце в сучасній теорії й практиці формування готовності до самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури: усвідомленням необхідності створення у вищому навчальному закладі умов для професійного самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури й недостатньою розробленістю педагогічного забезпечення цього процесу; потребою в модернізації структури навчальної діяльності вишу у відповідності з вимогами до фахівця у галузі освіти, що змінилися й переважанням традиційних методів навчання і виховання майбутніх учителів; вимогами сьогоднішнього дня до фахівця у галузі фізичної культури, з одного боку, і недостатньою мірою готовності до професійного самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури, з іншого.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"128 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369593","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У сучасному розумінні поняття «компетентність» розглядається як здатність або готовність до застосування набутих знань, умінь і навичок у реальній діяльності. Ключовими компонентами компетентності є предметні та оперативні знання, вміння та навички, а також впевненість у діяльності й відповідальність за її результати. У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає ж як центральне поняття, яке поєднує в собі інтелектуальну та практичну складову освіти. Серед знань та практичного досвіду, що формуються в процесі досягнення особистістю певного рівня компетентності, можна виділити навички самоосвіти, критичного мислення, самостійної роботи, самоорганізації та самоконтролю, роботи в команді, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів вирішення, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, знаходити, формулювати та вирішувати проблеми. Даний текст описує важливі аспекти формування професійної компетентності викладачів у вищій освіті, зокрема в контексті вивчення освітньої компоненти «Професійна риторика». Компетентність розглядається як центральне поняття, що включає в себе інтелектуальну та практичну складову освіти, а також визначає зміст освіти, який формується у результаті. Цей підхід до формування компетентності викладачів допомагає підготувати їх до ефективного виконання своїх професійних обов'язків у різноманітних умовах, зокрема в контексті вивчення освітньої компоненти «Професійна риторика», де потрібні спеціальні комунікативні навички, адже комунікативні запити демократичного суспільства та розвивальні цілі освіти вимагають відповідної уваги до розвитку комунікативних навичок студентів. Педагогічна риторика, яка зосереджена на формуванні здатності мислити, впливати на інших та аргументувати власні думки, є ключовою в цьому процесі.
{"title":"ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ОСВІТНЬОЇ КОМПОНЕНТИ «ПРОФЕСІЙНА РИТОРИКА»","authors":"Оксана Киселиця, Антоніна Богданюк, Іван Штефюк","doi":"10.31891/pcs.2024.1.38","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.38","url":null,"abstract":"У сучасному розумінні поняття «компетентність» розглядається як здатність або готовність до застосування набутих знань, умінь і навичок у реальній діяльності. Ключовими компонентами компетентності є предметні та оперативні знання, вміння та навички, а також впевненість у діяльності й відповідальність за її результати.\u0000У світовій освітній практиці поняття компетентності виступає ж як центральне поняття, яке поєднує в собі інтелектуальну та практичну складову освіти. \u0000Серед знань та практичного досвіду, що формуються в процесі досягнення особистістю певного рівня компетентності, можна виділити навички самоосвіти, критичного мислення, самостійної роботи, самоорганізації та самоконтролю, роботи в команді, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів вирішення, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, знаходити, формулювати та вирішувати проблеми.\u0000Даний текст описує важливі аспекти формування професійної компетентності викладачів у вищій освіті, зокрема в контексті вивчення освітньої компоненти «Професійна риторика». Компетентність розглядається як центральне поняття, що включає в себе інтелектуальну та практичну складову освіти, а також визначає зміст освіти, який формується у результаті. Цей підхід до формування компетентності викладачів допомагає підготувати їх до ефективного виконання своїх професійних обов'язків у різноманітних умовах, зокрема в контексті вивчення освітньої компоненти «Професійна риторика», де потрібні спеціальні комунікативні навички, адже комунікативні запити демократичного суспільства та розвивальні цілі освіти вимагають відповідної уваги до розвитку комунікативних навичок студентів. Педагогічна риторика, яка зосереджена на формуванні здатності мислити, впливати на інших та аргументувати власні думки, є ключовою в цьому процесі.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"35 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140372314","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Заняття фізичною культурою та спортом мають велике значення у формуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвитку студентської молоді. Заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну активність до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність. В останні роки з'явилися певні праці, пов'язані з вивченням проблем здоров'я й здоровий спосіб життя в рамках утворювального процесу професійної школи: обговорюються загальні питання здоров'я студентської молоді; ведеться аналіз поширення алкоголізму й наркоманії в молодіжному середовищі; досліджується вплив різних факторів на формування здорового способу життя студентів; вивчається характер і рівень валеологічних знань студентів; ведеться пошук умов і засобів формування здорового способу життя молоді. Студентський вік характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, вивченням стилю поведінки. Молоді люди в цей період володіють величезними можливостями для навчання, громадської діяльності. Тому фізична культура і спорт стає дійсно найважливішим засобом зміцнення здоров'я, природною біологічною основою для формування особистості, ефективного навчання, успішної суспільної діяльності. Формування здоров'я успішно може проходити в умовах організації здорового способу життя. Корисні звички допомагають у формуванні гармонійного розвитку особистості, шкідливі - навпаки, гальмують її становлення. Звички дуже стійкі. Здоровий спосіб життя не можна придбати раз і назавжди на якомусь етапі виховання і розвитку особистості, як це відбувається із засвоєнням таблиці множення. Спосіб життя може бути здоровим лише тоді, коли він розвивається, доповнюється різними новими корисними для здоров'я елементами, звичками і тим самим вдосконалюється. Тому здоровому способу життя треба постійно вчитися, а значить йому треба постійно вчити, виховувати потребу в здоровому способі життя. В це поняття складовою частиною входить і фізична культура.
{"title":"ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ","authors":"Микола Осадець, Валентина Головачук","doi":"10.31891/pcs.2024.1.27","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.27","url":null,"abstract":"Заняття фізичною культурою та спортом мають велике значення у формуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвитку студентської молоді. Заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервово-психічну активність до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність. \u0000В останні роки з'явилися певні праці, пов'язані з вивченням проблем здоров'я й здоровий спосіб життя в рамках утворювального процесу професійної школи: обговорюються загальні питання здоров'я студентської молоді; ведеться аналіз поширення алкоголізму й наркоманії в молодіжному середовищі; досліджується вплив різних факторів на формування здорового способу життя студентів; вивчається характер і рівень валеологічних знань студентів; ведеться пошук умов і засобів формування здорового способу життя молоді. \u0000Студентський вік характеризується інтенсивною роботою над формуванням своєї особистості, вивченням стилю поведінки. \u0000Молоді люди в цей період володіють величезними можливостями для навчання, громадської діяльності. Тому фізична культура і спорт стає дійсно найважливішим засобом зміцнення здоров'я, природною біологічною основою для формування особистості, ефективного навчання, успішної суспільної діяльності. Формування здоров'я успішно може проходити в умовах організації здорового способу життя. \u0000Корисні звички допомагають у формуванні гармонійного розвитку особистості, шкідливі - навпаки, гальмують її становлення. Звички дуже стійкі. \u0000Здоровий спосіб життя не можна придбати раз і назавжди на якомусь етапі виховання і розвитку особистості, як це відбувається із засвоєнням таблиці множення. Спосіб життя може бути здоровим лише тоді, коли він розвивається, доповнюється різними новими корисними для здоров'я елементами, звичками і тим самим вдосконалюється. Тому здоровому способу життя треба постійно вчитися, а значить йому треба постійно вчити, виховувати потребу в здоровому способі життя. В це поняття складовою частиною входить і фізична культура.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"24 24","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140372735","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В статті розглянуті особливості використання гідротерапії різних температур задля відновлення професійних спортсменів. Визнано, що в сучасній спортивній медицині та реабілітації спортсменів використовується цілий комплекс методик кріо та термотерапії – крижані компреси, гідромасажі, ванни, теплові пакети, інфрачервоні лампи, парафіновий віск і льодовий масаж. Крім того, контрастні ванни, теплі та холодні компреси також довели власну ефективність у лікуванні травм, але на даний час все активніше використовуються для відновлення після тренувань. Доведено, що з середини ХХ ст. сформувалась загальна думка, що застосування холодного льоду або занурення у воду знижує температуру шкіри, підшкірної тканини та м’язів. Показано, що термотерапія підвищує температуру тканини, еластичність м’язів, посилює місцевий кровоток, збільшує вироблення метаболітів і зменшують спазм м’язів. Ще одним напрямом використання даної терапії стало відновлення нервової системи. За даними МкАрді, В. Кетч, Ф. Кетч під час фізичних вправ відбувається зниження парасимпатичної та збільшення симпатичної активності. Яке, в свою чергу, викликає вивільнення норадреналіну та адреналіну (симпатичне збудження), збільшує скорочення міокарда та прискорює частоту серцевих скорочень. Крім того, відбувається розширення судин у скелетних та серцевому м’язах та збільшення кровообігу. Після фізичного навантаження симпатична активність залишається високою, проте організоване адекватне відновленням спричиняє відповідне повернення у стан спокою. Однак, високо інтенсивні, із значним навантаженням, обсягом тренування без необхідного відпочинку є системою, висока симпатична активність буде постійною. Що приведе до перетренованості, навіть при відсутності ознак та симптомів. Зроблені висновки, що використання терапії контрастним впливом гарячою і холодною водою при гострих травмах основана на передбачуваних фізіологічних ефектах для відновлення організму після фізичних навантажень. Незважаючи на популярність занурення у гарячу та холодну воду як способу відновлення спортсменів, зафіксовано малу кількість досліджень цієї теми. Знаходимо різноманітні вказівки щодо тривалості проведення процедур в кожному температурному режимі води, системи їх повторення, власне температури, використання підводних струменів, часу адаптації до контрастної терапії тощо. Отже, перспективи подальших розвідок на дану тему досить актуальні. Потрібні подальші дослідження співвідношення тривалості гарячої та холодної процедури. Необхідно перевірити відповідний режим контрастного лікування, тривалість і оптимальну температуру води, щоб перевірити його ефективність як методу відновлення.
文章讨论了使用不同温度的水疗法促进专业运动员康复的特殊性。众所周知，现代运动医学和运动员康复使用了一整套低温和热疗技术，包括冰敷、水疗、水浴、热敷袋、红外线灯、石蜡和冰按摩。此外，对比浴、热敷和冷敷也被证明对治疗伤病有效，但现在越来越多地被用于运动后的恢复。事实证明，自二十世纪中期以来，人们普遍认为使用冷冰或浸泡在水中可以降低皮肤、皮下组织和肌肉的温度。事实证明，热疗可以提高组织温度，增强肌肉弹性，增加局部血流量，提高新陈代谢，减少肌肉痉挛。这种疗法的另一个应用领域是恢复神经系统。根据 McArdee、W. Ketch 和 F. Ketch 的研究，运动会导致副交感神经活动减少，交感神经活动增加。这反过来又会导致去甲肾上腺素和肾上腺素的释放（交感神经唤醒），增加心肌收缩并加快心率。此外，骨骼肌和心肌的血管扩张，血液循环加快。运动后，交感神经活动仍然很旺盛，但充分恢复后会相应地恢复到休息状态。然而，没有充分休息的高强度、高负荷、高运动量训练是一种系统模式，交感神经的高活跃度将持续存在。这将导致过度训练，即使没有体征和症状。结论是，在急性损伤中使用冷热水对比疗法是基于对体力消耗后身体恢复的可预测的生理效应。尽管冷热水浸泡作为运动员恢复的一种方式很受欢迎，但有关这一主题的研究却很少。我们发现，关于每种水温下浸泡过程的持续时间、重复系统、温度本身、水下喷射器的使用、适应对比疗法的时间等，都有不同的指导原则。因此，就这一主题开展进一步研究的前景十分广阔。需要进一步研究热疗和冷疗过程持续时间之间的相互关系。有必要检查适当的对比治疗方案、持续时间和最佳水温，以验证其作为恢复方法的有效性。
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГІДРОТЕРАПІЇ РІЗНИХ ТЕМПЕРАТУР ЗАДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПОРТСМЕНІВ","authors":"Юрій Циба","doi":"10.31891/pcs.2024.1.36","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.36","url":null,"abstract":"В статті розглянуті особливості використання гідротерапії різних температур задля відновлення професійних спортсменів. Визнано, що в сучасній спортивній медицині та реабілітації спортсменів використовується цілий комплекс методик кріо та термотерапії – крижані компреси, гідромасажі, ванни, теплові пакети, інфрачервоні лампи, парафіновий віск і льодовий масаж. Крім того, контрастні ванни, теплі та холодні компреси також довели власну ефективність у лікуванні травм, але на даний час все активніше використовуються для відновлення після тренувань. Доведено, що з середини ХХ ст. сформувалась загальна думка, що застосування холодного льоду або занурення у воду знижує температуру шкіри, підшкірної тканини та м’язів. Показано, що термотерапія підвищує температуру тканини, еластичність м’язів, посилює місцевий кровоток, збільшує вироблення метаболітів і зменшують спазм м’язів. Ще одним напрямом використання даної терапії стало відновлення нервової системи. За даними МкАрді, В. Кетч, Ф. Кетч під час фізичних вправ відбувається зниження парасимпатичної та збільшення симпатичної активності. Яке, в свою чергу, викликає вивільнення норадреналіну та адреналіну (симпатичне збудження), збільшує скорочення міокарда та прискорює частоту серцевих скорочень. Крім того, відбувається розширення судин у скелетних та серцевому м’язах та збільшення кровообігу. Після фізичного навантаження симпатична активність залишається високою, проте організоване адекватне відновленням спричиняє відповідне повернення у стан спокою. Однак, високо інтенсивні, із значним навантаженням, обсягом тренування без необхідного відпочинку є системою, висока симпатична активність буде постійною. Що приведе до перетренованості, навіть при відсутності ознак та симптомів. Зроблені висновки, що використання терапії контрастним впливом гарячою і холодною водою при гострих травмах основана на передбачуваних фізіологічних ефектах для відновлення організму після фізичних навантажень. Незважаючи на популярність занурення у гарячу та холодну воду як способу відновлення спортсменів, зафіксовано малу кількість досліджень цієї теми. Знаходимо різноманітні вказівки щодо тривалості проведення процедур в кожному температурному режимі води, системи їх повторення, власне температури, використання підводних струменів, часу адаптації до контрастної терапії тощо. Отже, перспективи подальших розвідок на дану тему досить актуальні. Потрібні подальші дослідження співвідношення тривалості гарячої та холодної процедури. Необхідно перевірити відповідний режим контрастного лікування, тривалість і оптимальну температуру води, щоб перевірити його ефективність як методу відновлення.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"20 17","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140373014","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядається один із популярних інтерактивних методів у сучасній системі навчання – кейс-стаді. Педагоги використовують різноманітні методи та інструменти для проведення навчального процесу. Засвоєння нової інформації через практичні інструменти дозволяє здобувачам вищої освіти ефективніше і швидше засвоювати матеріал, ніж при монотонних заняттях. Кейс-стаді – це один з методів, спрямований на розвиток критичного мислення здобувачів та їхню здатність самостійно оцінювати інформацію, формулювати висновки на основі здобутих знань. Стаття висвітлює походження, використання та застосування методу кейс-стаді у викладанні дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна » для здобувачів вищої освіти за освітньою програмою Середня освіта (Фізична культура). Проведено аналіз цієї освітньої технології в контексті формування загальних та фахових компетентностей здобувачів, а також обговорено доцільність використання цього методу під час практичних занять з дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна». За своєю сутністю, метод кейс-стаді об'єднав такі форми організації навчальної діяльності, як лекції-диспути, імітаційні ігри за сценаріям «конференція» та «розслідування», що дозволяють зосередитися на основних принципах функціонування людського організму. У статті наводяться приклади успішного використання методу кейс-стаді на заняттях з дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна», де окреслено його продуктивність та результативність. Проведено аналіз ефективності формування та розвитку різних компетентностей здобувачів вищої освіти, таких як комунікативні, інформаційні, логічні, аксіологічні, та емоційного контакту, що присутні в інтерактивному середовищі. Зроблено висновок про те, що метод кейс-стаді є ефективним та має переваги порівняно з традиційними методами навчання в системі підготовки здобувачів вищої освіти. Він сприяє глибшому розкриттю суті фізіологічних явищ та біохімічних процесів, які відбуваються в організмі людини.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ ТА ШКІЛЬНА ГІГІЄНА»","authors":"Юлія Танасійчук","doi":"10.31891/pcs.2024.1.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.17","url":null,"abstract":"У статті розглядається один із популярних інтерактивних методів у сучасній системі навчання – кейс-стаді. Педагоги використовують різноманітні методи та інструменти для проведення навчального процесу. Засвоєння нової інформації через практичні інструменти дозволяє здобувачам вищої освіти ефективніше і швидше засвоювати матеріал, ніж при монотонних заняттях. Кейс-стаді – це один з методів, спрямований на розвиток критичного мислення здобувачів та їхню здатність самостійно оцінювати інформацію, формулювати висновки на основі здобутих знань. \u0000Стаття висвітлює походження, використання та застосування методу кейс-стаді у викладанні дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна » для здобувачів вищої освіти за освітньою програмою Середня освіта (Фізична культура). Проведено аналіз цієї освітньої технології в контексті формування загальних та фахових компетентностей здобувачів, а також обговорено доцільність використання цього методу під час практичних занять з дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна». За своєю сутністю, метод кейс-стаді об'єднав такі форми організації навчальної діяльності, як лекції-диспути, імітаційні ігри за сценаріям «конференція» та «розслідування», що дозволяють зосередитися на основних принципах функціонування людського організму. \u0000У статті наводяться приклади успішного використання методу кейс-стаді на заняттях з дисципліни «Вікова фізіологія та шкільна гігієна», де окреслено його продуктивність та результативність. Проведено аналіз ефективності формування та розвитку різних компетентностей здобувачів вищої освіти, таких як комунікативні, інформаційні, логічні, аксіологічні, та емоційного контакту, що присутні в інтерактивному середовищі. Зроблено висновок про те, що метод кейс-стаді є ефективним та має переваги порівняно з традиційними методами навчання в системі підготовки здобувачів вищої освіти. Він сприяє глибшому розкриттю суті фізіологічних явищ та біохімічних процесів, які відбуваються в організмі людини.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"131 51","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369724","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Юрій Курнишев, Mihai Radu Iacob, Constantin Ciorbă
Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Результати педагогічного експерименту свідчать, що ціннісно-смислова і діяльнісно-рефлексивна спрямованість саморозвитку вчителя забезпечує його професійне зростання, що відображено в конкретних показниках: затверджуються професійні цінності саморозвитку; реалізується потреба педагога у власному професійному розвитку і саморозвитку; відбувається оволодіння способами самопізнання і самоаналізу педагогічного досвіду; розвивається здатність до рефлексії, яка є необхідним атрибутом вчителя-професіонала; розвивається готовність і здатність до педагогічної творчості. На основі проведеного педагогічного експерименту, з урахуванням бесід (анкетування, опитування) викладачів ЗВО і учителів шкіл доцільним є рекомендувати введення спецкурсу професійного саморозвитку учителів фізичної культури у педагогічні ЗВО, плану самоосвіти учителів з урахуванням загальних рекомендацій підвищення мотивації до власного професійно-педагогічного саморозвитку Для студентів, викладачів і науковців, що працюють у сфері фізичного виховання.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ЯК СКЛАДОВИХ ОСВІТНЬОЇ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ЗВО","authors":"Юрій Курнишев, Mihai Radu Iacob, Constantin Ciorbă","doi":"10.31891/pcs.2024.1.39","DOIUrl":"https://doi.org/10.31891/pcs.2024.1.39","url":null,"abstract":"Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності.\u0000Результати педагогічного експерименту свідчать, що ціннісно-смислова і діяльнісно-рефлексивна спрямованість саморозвитку вчителя забезпечує його професійне зростання, що відображено в конкретних показниках: затверджуються професійні цінності саморозвитку; реалізується потреба педагога у власному професійному розвитку і саморозвитку; відбувається оволодіння способами самопізнання і самоаналізу педагогічного досвіду; розвивається здатність до рефлексії, яка є необхідним атрибутом вчителя-професіонала; розвивається готовність і здатність до педагогічної творчості.\u0000На основі проведеного педагогічного експерименту, з урахуванням бесід (анкетування, опитування) викладачів ЗВО і учителів шкіл доцільним є рекомендувати введення спецкурсу професійного саморозвитку учителів фізичної культури у педагогічні ЗВО, плану самоосвіти учителів з урахуванням загальних рекомендацій підвищення мотивації до власного професійно-педагогічного саморозвитку\u0000Для студентів, викладачів і науковців, що працюють у сфері фізичного виховання.","PeriodicalId":421700,"journal":{"name":"Physical Culture and Sport: Scientific Perspective","volume":"128 51","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-03-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140369767","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：