{"title":"ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕРИТОРІЙ: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНИЙ КОНЦЕПТ","authors":"Ірина Вахович, М.І. Купира, Г. В. Недопад","doi":"10.55643/ser.2.44.2022.457","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано сутнісні аспекти бюджетної ефективності території, що формують концептуальні засади досліджуваної проблематики та визначають теоретико-прикладний її концепт. Систематизовано ризики децентралізації та виклики з позиції бюджетної ефективності територій, визначено фактори впливу через рівень менеджменту, обсяг ресурсів та характер партнерства.\nБазуючись на методах економічного синтезу, узагальнення, аналізу та порівняння, проаналізовано рівень бюджетної ефективності територій за напрямами: економічна ефективність, фіскальна ефективність, соціальна ефективність, ефективність бюджетного інвестування, що дозволило виявити основні фактори забезпечення та об’єднати регіони з високим, середнім, низьким рівнями бюджетної ефективності.\nПроведено групування територій України за рівнем бюджетної ефективності, що дозволило виявити прогалини, які враховуватимуться для усунення негативних тенденцій. Зокрема, низьким рівнем бюджетної ефективності характеризуються регіони, з низьким рівнем промислового розвитку та високим рівнем аграрної спеціалізації. Подібна ситуація призводить до зниження фінансової самодостатності та неспроможності збалансувати місцеві бюджети через недоотримання додаткових податкових надходжень. Саме тоді виявлено ряд регіонів, які забезпечили середній рівень бюджетної ефективності, але засвідчують тенденцію до зниження інтегрального індексу. Групі з низьким рівнем бюджетної ефективності необхідно розробляти прикладні кроки щодо посилення сильних сторін та розширення можливостей місцевих бюджетів через зростання податкових і неподаткових надходжень та оптимізацію видатків, спрямовану на ефективне використання бюджетних коштів.\nЗапропоновано диференційований підхід до формування стратегічних рішень із фінансового управління територій, що дозволило розробити системну стратегію з визначенням складових забезпечення бюджетної ефективності та сформувати архітектуру типів стратегій фінансового менеджменту, що в підсумку дозволить підсилити слабкі сторони кожного регіону.","PeriodicalId":108264,"journal":{"name":"Socio-economic relations in the digital society","volume":"79 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-07-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"1","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Socio-economic relations in the digital society","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.55643/ser.2.44.2022.457","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
Abstract
У статті обґрунтовано сутнісні аспекти бюджетної ефективності території, що формують концептуальні засади досліджуваної проблематики та визначають теоретико-прикладний її концепт. Систематизовано ризики децентралізації та виклики з позиції бюджетної ефективності територій, визначено фактори впливу через рівень менеджменту, обсяг ресурсів та характер партнерства.
Базуючись на методах економічного синтезу, узагальнення, аналізу та порівняння, проаналізовано рівень бюджетної ефективності територій за напрямами: економічна ефективність, фіскальна ефективність, соціальна ефективність, ефективність бюджетного інвестування, що дозволило виявити основні фактори забезпечення та об’єднати регіони з високим, середнім, низьким рівнями бюджетної ефективності.
Проведено групування територій України за рівнем бюджетної ефективності, що дозволило виявити прогалини, які враховуватимуться для усунення негативних тенденцій. Зокрема, низьким рівнем бюджетної ефективності характеризуються регіони, з низьким рівнем промислового розвитку та високим рівнем аграрної спеціалізації. Подібна ситуація призводить до зниження фінансової самодостатності та неспроможності збалансувати місцеві бюджети через недоотримання додаткових податкових надходжень. Саме тоді виявлено ряд регіонів, які забезпечили середній рівень бюджетної ефективності, але засвідчують тенденцію до зниження інтегрального індексу. Групі з низьким рівнем бюджетної ефективності необхідно розробляти прикладні кроки щодо посилення сильних сторін та розширення можливостей місцевих бюджетів через зростання податкових і неподаткових надходжень та оптимізацію видатків, спрямовану на ефективне використання бюджетних коштів.
Запропоновано диференційований підхід до формування стратегічних рішень із фінансового управління територій, що дозволило розробити системну стратегію з визначенням складових забезпечення бюджетної ефективності та сформувати архітектуру типів стратегій фінансового менеджменту, що в підсумку дозволить підсилити слабкі сторони кожного регіону.