ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ НА ПРОГРЕСУВАННЯ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ПОЛІХІМІОТЕРАПІЇ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Токсичний вплив лікарських препаратів на організм, зокрема на печінку, часто спостерігається при застосуванні протипухлинних засобів. Незважаючи на це, на сьогоднішній день немає стандартної стратегії лікування для таких уражень, які є одними з найсерйозніших ускладнень поліхіміотерапії [1, 3, 4, 7]. У статті досліджено вплив комплексного лікування на прогресування фіброзу печінки у пацієнтів після поліхіміотерапії. Мета – дослідити та вивчити можливість комплексного лікування постгепатитного фіброзу печінки в якості медикаментозного її ураження, індукованого цитостатичною терапією з приводу раку молочної залози, в поєднанні з надмірною масою тіла та ожирінням. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, з фіброзом F1-F2 та різними показниками ІМТ (нормальною масою тіла, передожирінням та ожирінням І ступеня) яких поділили на дві групи – пацієнти І групи отримували немедикаментозну терапію (НМТ), пацієнти ІІ групи – медикаментозну терапію (МТ) (УДХК та вітамін Е). Після закінчення лікування пацієнтам виконано комплекс загальноклінічних лабораторних та інструментальних обстежень з метою порівняння ефекту від призначеної терапії.  Результати. Призначення УДХК у дозі 15 мг/кг на добу і вітаміну Е у дозі 400 МО на добу сприяло зменшенню клінічних проявів хвороби та показників жорсткості печінкової паренхіми за даними еластографії хвилі зсуву (на 17,9  %), нормалізації рівня непрямих показників фіброзу печінки АлАТ, АсАТ, рівня ЗХС, поступовій нормалізації прямих маркерів COL-4 та TGF-β1 за даними динамічного спостереження. Запропонований спосіб оптимізації лікування у значної частини пацієнтів дозволяє не лише зменшити ступінь ехогенності печінки, а й сповільнити темпи її фіброзування.