Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13888
І. І. Сапіжак, А. В. Рудь
РЕЗЮМЕ. У роботі наведено огляд наукових джерел, які стосуються вроджених вад розвитку зовнішнього вуха, що включають в себе зміну розміру, положення, структури вушної раковини тощо. Мета – дослідити механізм формування вад розвитку зовнішнього вуха, їх класифікацію і методи діагностики та лікування. Матеріал і методи. У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з доступних наукових публікацій. Результати. Вроджені вади розвитку можуть бути складними і різноманітними, їх уніфікації приділена значна увага. У статті описані типові вади горбків, комбіновані вади, їх класифікація за тяжкістю і локалізацією. Висвітлено широкий спектр клінічних та інструментальних методів дослідження, які використовують для діагностики вад слуху, а також методи лікування вад вуха. Висновки. Вади розвитку органа слуху – це складна патологія, що потребує ретельної уваги та високої кваліфікації лікаря. Лікування пацієнтів з цією патологією є складним, багатоетапним та дороговартісним. Проведення імплантаційного протезування може забезпечити пацієнтам повноцінний слух.
{"title":"ВРОДЖЕНІ ВАДИ РОЗВИТКУ ОРГАНА СЛУХУ","authors":"І. І. Сапіжак, А. В. Рудь","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13888","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13888","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У роботі наведено огляд наукових джерел, які стосуються вроджених вад розвитку зовнішнього вуха, що включають в себе зміну розміру, положення, структури вушної раковини тощо. \u0000Мета – дослідити механізм формування вад розвитку зовнішнього вуха, їх класифікацію і методи діагностики та лікування. \u0000Матеріал і методи. У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з доступних наукових публікацій. \u0000Результати. Вроджені вади розвитку можуть бути складними і різноманітними, їх уніфікації приділена значна увага. У статті описані типові вади горбків, комбіновані вади, їх класифікація за тяжкістю і локалізацією. Висвітлено широкий спектр клінічних та інструментальних методів дослідження, які використовують для діагностики вад слуху, а також методи лікування вад вуха. \u0000Висновки. Вади розвитку органа слуху – це складна патологія, що потребує ретельної уваги та високої кваліфікації лікаря. Лікування пацієнтів з цією патологією є складним, багатоетапним та дороговартісним. Проведення імплантаційного протезування може забезпечити пацієнтам повноцінний слух.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"336 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123334246","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13897
Л. В. Новакова, М. В. Кос
РЕЗЮМЕ. У статті йдеться про результати дослідження гнучкості та рухливості плечового суглоба відвідувачів тренажерного залу. Мета – теоретичне та експериментальне обґрунтування необхідності використання контрольних нормативів для дослідження гнучкості плечового суглоба. Матеріал і методи. Використовували гімнастичну палицю, сантиметрову стрічку, каремат, гоніометр. Обстеження пройшли 24 людини, які здали тести на гнучкість і рухливість плечового суглоба. Результати. Рухливість плечового суглоба покращилась у всіх учасників експерименту (в контрольних та експериментальних групах), що свідчить про позитивний вплив фізичних навантажень на розвиток фізичних якостей. Висновки. Гнучкість тісно пов’язана з іншою фізичною якістю – силою. Силові вправи, які виконуються без вправ на гнучкість, призводять до обмеження рухливості в суглобах. У нашому експерименті було поєднання цих двох фізичних якостей, що й дало позитивний результат у покращенні показників гнучкості та рухливості плечового суглоба.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ КОНТРОЛЬНИХ НОРМАТИВІВ У ДОСЛІДЖЕННІ ГНУЧКОСТІ ТА РУХЛИВОСТІ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА","authors":"Л. В. Новакова, М. В. Кос","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13897","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13897","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У статті йдеться про результати дослідження гнучкості та рухливості плечового суглоба відвідувачів тренажерного залу. \u0000Мета – теоретичне та експериментальне обґрунтування необхідності використання контрольних нормативів для дослідження гнучкості плечового суглоба. \u0000Матеріал і методи. Використовували гімнастичну палицю, сантиметрову стрічку, каремат, гоніометр. Обстеження пройшли 24 людини, які здали тести на гнучкість і рухливість плечового суглоба. \u0000Результати. Рухливість плечового суглоба покращилась у всіх учасників експерименту (в контрольних та експериментальних групах), що свідчить про позитивний вплив фізичних навантажень на розвиток фізичних якостей. \u0000Висновки. Гнучкість тісно пов’язана з іншою фізичною якістю – силою. Силові вправи, які виконуються без вправ на гнучкість, призводять до обмеження рухливості в суглобах. У нашому експерименті було поєднання цих двох фізичних якостей, що й дало позитивний результат у покращенні показників гнучкості та рухливості плечового суглоба.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"121 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114639726","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13695
Х. О. Заріцька, В. Б. Коваль, Валерий Юрьевич Бондарчук
РЕЗЮМЕ. Статтю присвячено вивченню особливостей проведення фізичної терапії у дітей до 3-річного віку із гіпотонією м’язів. Головними особливостями фізичної терапії у таких дітей є те, що фізична терапія має обов’язково включати носіння ортезів вночі для сповільнення прогресування контрактур гомілковостопних суглобів, гідротерапію та плавання, регулярні розтяжки. Мета дослідження – розглянути теоретичні аспекти вивчення особливостей діагностики та лікування дітей з гіпотонією м'язів, а також дослідити особливості фізичної терапії та реабілітації дітей 3-річного віку з гіпотонією м’язів. Матеріал і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі Інтернет здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей реабілітаційного процесу дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів. Результати. Необхідність у фізичній реабілітації дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів обумовлюється вторинними наслідками цього захворювання, головними із яких є сколіоз. Необхідність фізичної реабілітації дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів зумовлена патологічними чи фізіологічними причинами. За нормального стану організму м’зовий тонус регулюється взаємодією спинного мозку, кори головного мозку, підкіркових вузлів, мозочка та рецепторів самих м’язів. В сукупності ці структури працюють у балансі, який призводить до регуляції тонусу м’язів. Фізична терапія у дітей із гіпотонією м’язів виконується за допомогою наступних методів: тонізувальних, седативних, подразнювальних, міостимулювальних, нейростимулювальних, лімфодренувальних, гіпокоагулювальних, судинорозширювальних, трофостимулювальних, ензимостимулювальних. Висновки. Необхідність у фізичній терапії у дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів обумовлюється вторинними наслідками цього захворювання, головними із яких є сколіоз.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ ДО 3-РІЧНОГО ВІКУ З ГІПОТОНІЄЮ М’ЯЗІВ","authors":"Х. О. Заріцька, В. Б. Коваль, Валерий Юрьевич Бондарчук","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13695","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13695","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Статтю присвячено вивченню особливостей проведення фізичної терапії у дітей до 3-річного віку із гіпотонією м’язів. Головними особливостями фізичної терапії у таких дітей є те, що фізична терапія має обов’язково включати носіння ортезів вночі для сповільнення прогресування контрактур гомілковостопних суглобів, гідротерапію та плавання, регулярні розтяжки.\u0000Мета дослідження – розглянути теоретичні аспекти вивчення особливостей діагностики та лікування дітей з гіпотонією м'язів, а також дослідити особливості фізичної терапії та реабілітації дітей 3-річного віку з гіпотонією м’язів.\u0000Матеріал і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі Інтернет здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей реабілітаційного процесу дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів.\u0000Результати. Необхідність у фізичній реабілітації дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів обумовлюється вторинними наслідками цього захворювання, головними із яких є сколіоз. Необхідність фізичної реабілітації дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів зумовлена патологічними чи фізіологічними причинами. За нормального стану організму м’зовий тонус регулюється взаємодією спинного мозку, кори головного мозку, підкіркових вузлів, мозочка та рецепторів самих м’язів. В сукупності ці структури працюють у балансі, який призводить до регуляції тонусу м’язів.\u0000Фізична терапія у дітей із гіпотонією м’язів виконується за допомогою наступних методів: тонізувальних, седативних, подразнювальних, міостимулювальних, нейростимулювальних, лімфодренувальних, гіпокоагулювальних, судинорозширювальних, трофостимулювальних, ензимостимулювальних.\u0000Висновки. Необхідність у фізичній терапії у дітей до 3-річного віку з гіпотонією м’язів обумовлюється вторинними наслідками цього захворювання, головними із яких є сколіоз.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128772011","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13903
М. І. Швед, Р. М. Овсійчук, А. В. Демиденко
РЕЗЮМЕ. Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) внаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда. Мета – оцінка ефективності лікування хворих на ГКС (STEMI) в поєднанні з ЦД2 шляхом включення до складу протокольної програми терапії курсу парентерального застосування L-карнітину – карнівіту та інгібітора SGLT2 дапагліфлозину. Матеріал і методи. Обстежено 85 хворих на ГКС (STEMI), який розвинувся на тлі ЦД2. Пацієнтів поділили на три групи: 1 групу склали 25 хворих, які після проведення ПКВ отримували протокольне медикаментозне лікування, 2 дослідну групу склали 28 осіб, які додатково отримували карнівіт (2,0 г) у формі внутрішньовенних вливань, 3 групу склали 32 особи, яким додатково призначали дапагліфлозин (10 мг/добу). Контрольну групу склали 20 практично здорових волонтерів без серцево-судинної патології. Діагноз ГКС (ІМ) верифікували згідно з рекомендаціями ESC (2018), а ЦД2 – згідно з АDAiIDF (2010). Наявність інсулінорезистентності (ІР) оцінювали за рівнем індексу HOMA-IR. Результати. У більшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого стали метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія та підвищення індексу НОМА. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, загрозливих для життя, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР. Висновки. У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводного обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригерами для розвитку ускладненого перебігу даної коморбідної патології. Комплексне лікування з включенням карнітину та дапагліфлозину у цих коморбідних хворих сприяло відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводного обміну і достовірному зниженню частоти життєво небезпечних ускладнень.
{"title":"МІСЦЕ ІНГІБІТОРІВ SGLT2 ТА L-КАРНІТИНУ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ ІЗ ГКС (STEMI) НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ","authors":"М. І. Швед, Р. М. Овсійчук, А. В. Демиденко","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13903","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13903","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) внаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда. \u0000Мета – оцінка ефективності лікування хворих на ГКС (STEMI) в поєднанні з ЦД2 шляхом включення до складу протокольної програми терапії курсу парентерального застосування L-карнітину – карнівіту та інгібітора SGLT2 дапагліфлозину. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 85 хворих на ГКС (STEMI), який розвинувся на тлі ЦД2. Пацієнтів поділили на три групи: 1 групу склали 25 хворих, які після проведення ПКВ отримували протокольне медикаментозне лікування, 2 дослідну групу склали 28 осіб, які додатково отримували карнівіт (2,0 г) у формі внутрішньовенних вливань, 3 групу склали 32 особи, яким додатково призначали дапагліфлозин (10 мг/добу). Контрольну групу склали 20 практично здорових волонтерів без серцево-судинної патології. Діагноз ГКС (ІМ) верифікували згідно з рекомендаціями ESC (2018), а ЦД2 – згідно з АDAiIDF (2010). Наявність інсулінорезистентності (ІР) оцінювали за рівнем індексу HOMA-IR. \u0000Результати. У більшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого стали метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія та підвищення індексу НОМА. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, загрозливих для життя, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР. \u0000Висновки. У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводного обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригерами для розвитку ускладненого перебігу даної коморбідної патології. Комплексне лікування з включенням карнітину та дапагліфлозину у цих коморбідних хворих сприяло відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводного обміну і достовірному зниженню частоти життєво небезпечних ускладнень.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116073461","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13894
О. В. Денефіль, Ю. В. Зьомко, С. А. Мусієнко
РЕЗЮМЕ. У статті представлено матеріали дослідження змін психологічних характеристик студентів під час війни. Мета – дослідити зміни психологічних характеристик за тестом FPI форма B у студентів IV–V курсів медичного факультету через тиждень і через рік від початку війни. Матеріал і методи. Проведено обстеження 30 чоловіків і 30 жінок віком 20–22 роки, які є студентами IV–V курсів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Перше анкетування проведено 3 березня 2022 року, друге – 24 лютого 2023 року. Психологічне обстеження проведено за допомогою Фрайбурзького особистісного опитувальника FPI форма B. Перед початком кожного тестування студентів інформували про умови його проведення і методики, які будуть використовуватися, їм надавали гарантії нерозголошення отриманої інформації, що відповідає принципам інформаційної згоди. Результати. Відповідно до отриманих досліджень виявлено, що у жінок під час другого анкетування, порівняно з першим, достовірно зменшилися показники за шкалами: спонтанна агресивність (на 18,0 %), депресивність (на 15,1 %), сором’язливість (24,9 %), відкритість (20,2 %) та емоційна лабільність (16,8 %), зросли – товариськість (92,2 %), урівноваженість (27,9 %) та маскулінність/фемінність (31,6 %). У чоловіків достовірно зменшилися невротичність (на 20,9 %), спонтанна агресивність (на 22,2 %), дратівливість (на 33,1 %), реактивна агресивність (на 29,4 %), зросли – урівноваженість (на 26,8 %) і відкритість (на 34,5 %). Висновки. Результати психологічних досліджень студентів за 03.03.2022 та 24.02.2023 показали, що молодь повернула всі звичні захисні механізми, адаптувалася та відновила психологічний ресурс. Психоемоційний стан студентів стабілізувався. Отже, війна спровокувала стадію резистентності загального адаптаційного стрес-синдрому, при якому нервова система змогла виробити достатню кількість ресурсів для того, щоб впоратися зі стресом.
{"title":"ЗМІНИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ СТАРШИХ КУРСІВ ПРОТЯГОМ РОКУ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ","authors":"О. В. Денефіль, Ю. В. Зьомко, С. А. Мусієнко","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13894","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13894","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У статті представлено матеріали дослідження змін психологічних характеристик студентів під час війни. \u0000Мета – дослідити зміни психологічних характеристик за тестом FPI форма B у студентів IV–V курсів медичного факультету через тиждень і через рік від початку війни. \u0000Матеріал і методи. Проведено обстеження 30 чоловіків і 30 жінок віком 20–22 роки, які є студентами IV–V курсів Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Перше анкетування проведено 3 березня 2022 року, друге – 24 лютого 2023 року. Психологічне обстеження проведено за допомогою Фрайбурзького особистісного опитувальника FPI форма B. Перед початком кожного тестування студентів інформували про умови його проведення і методики, які будуть використовуватися, їм надавали гарантії нерозголошення отриманої інформації, що відповідає принципам інформаційної згоди. \u0000Результати. Відповідно до отриманих досліджень виявлено, що у жінок під час другого анкетування, порівняно з першим, достовірно зменшилися показники за шкалами: спонтанна агресивність (на 18,0 %), депресивність (на 15,1 %), сором’язливість (24,9 %), відкритість (20,2 %) та емоційна лабільність (16,8 %), зросли – товариськість (92,2 %), урівноваженість (27,9 %) та маскулінність/фемінність (31,6 %). У чоловіків достовірно зменшилися невротичність (на 20,9 %), спонтанна агресивність (на 22,2 %), дратівливість (на 33,1 %), реактивна агресивність (на 29,4 %), зросли – урівноваженість (на 26,8 %) і відкритість (на 34,5 %). \u0000Висновки. Результати психологічних досліджень студентів за 03.03.2022 та 24.02.2023 показали, що молодь повернула всі звичні захисні механізми, адаптувалася та відновила психологічний ресурс. Психоемоційний стан студентів стабілізувався. Отже, війна спровокувала стадію резистентності загального адаптаційного стрес-синдрому, при якому нервова система змогла виробити достатню кількість ресурсів для того, щоб впоратися зі стресом.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121444368","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13895
Х. В. Дуве
РЕЗЮМЕ. Когнітивні порушення, як домінуючий фактор соціально-психологічної інвалідизації пацієнтів, можуть залежати від комбінації етіологічних, структурно-морфологічних чинників енцефалопатії, а також численних характеристик пацієнта: віку, статі, антропометричних показників, тривалості захворювання, загальноклінічних даних, рівня освіти та професії. Мета – вивчення особливостей когнітивних порушень при найпоширеніших енцефалопатіях. Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 520 хворих, з них пацієнтів з ПТЕ було 145, з СЕ при ХІМ – 145, з АЕ – 102 та ПІЕ – 128. Враховували стать, вік, катамнез, рівень освіти, наявність або ж відсутність супутніх патологій. Застосовували клініко-неврологічне обстеження, Монреальський когнітивний тест (Montreal Cognitive Assessment МОСА), а також статистичні методи (Statistica 10.0). Результати. Результат MoCA-тесту в обстежуваних був наступним: у хворих з ПТЕ – (23,99±2,40) бала, у хворих з СЕ – (21,26±4,06) бала, при АЕ – (21,74±4,24) бала, при ПІЕ – (23,48±3,33) бала. Встановлено когнітивні порушення на рівні легких у хворих усіх досліджуваних груп. При цьому статистично значимі відмінності виявлено між групами пацієнтів з ПТЕ та СЕ і АЕ; СЕ та ПІЕ; АЕ та ПІЕ. Легкий когнітивний дефект виявлено у 68,28 % пацієнтів з ПТЕ, 72,41 % пацієнтів з СЕ, 66,67 % пацієнтів з АЕ та 53,13 % пацієнтів з ПІЕ. Помірний дефіцит виявляли у 3,45 % пацієнтів з ПТЕ, 8,28 % з СЕ, 12,75 % з АЕ та 6,25 % з ПІЕ. Виражені когнітивні порушення виявлено лише у 1,38 % пацієнтів з СЕ та 0,98 % із АЕ. При цьому статистично значимі відмінності стосовно когнітивних порушень виявлено між пацієнтами з ПТЕ відносно усіх інших груп та пацієнтами з ПІЕ у порівнянні з іншими групами хворих. Висновки. Когнітивні порушення траплялися при всіх типах енцефалопатій: у 82,07 % хворих з СЕ, у 80,39 % – з АЕ, у 71,72 % – з ПТЕ, у 59,37 % – з ПІЕ, і проявлялись в основному легким когнітивним дефіцитом. При цьому статистично достовірні відмінності встановлювали між групами пацієнтів з ПТЕ та СЕ і АЕ; СЕ та ПІЕ; АЕ та ПІЕ. Не було встановлено достовірного впливу гендерного, вікового, а також фактора катамнезу на ступінь вираженості когнітивних проявів. Проте встановлено вірогідний вплив фактора катамнезу у пацієнтів з ТЕ (c2=13,44; р=0,037).
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ У ПАЦІЄНТІВ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЕНЦЕФАЛОПАТІЙ","authors":"Х. В. Дуве","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13895","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13895","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Когнітивні порушення, як домінуючий фактор соціально-психологічної інвалідизації пацієнтів, можуть залежати від комбінації етіологічних, структурно-морфологічних чинників енцефалопатії, а також численних характеристик пацієнта: віку, статі, антропометричних показників, тривалості захворювання, загальноклінічних даних, рівня освіти та професії. \u0000Мета – вивчення особливостей когнітивних порушень при найпоширеніших енцефалопатіях. \u0000Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 520 хворих, з них пацієнтів з ПТЕ було 145, з СЕ при ХІМ – 145, з АЕ – 102 та ПІЕ – 128. Враховували стать, вік, катамнез, рівень освіти, наявність або ж відсутність супутніх патологій. Застосовували клініко-неврологічне обстеження, Монреальський когнітивний тест (Montreal Cognitive Assessment МОСА), а також статистичні методи (Statistica 10.0). \u0000Результати. Результат MoCA-тесту в обстежуваних був наступним: у хворих з ПТЕ – (23,99±2,40) бала, у хворих з СЕ – (21,26±4,06) бала, при АЕ – (21,74±4,24) бала, при ПІЕ – (23,48±3,33) бала. Встановлено когнітивні порушення на рівні легких у хворих усіх досліджуваних груп. При цьому статистично значимі відмінності виявлено між групами пацієнтів з ПТЕ та СЕ і АЕ; СЕ та ПІЕ; АЕ та ПІЕ. Легкий когнітивний дефект виявлено у 68,28 % пацієнтів з ПТЕ, 72,41 % пацієнтів з СЕ, 66,67 % пацієнтів з АЕ та 53,13 % пацієнтів з ПІЕ. Помірний дефіцит виявляли у 3,45 % пацієнтів з ПТЕ, 8,28 % з СЕ, 12,75 % з АЕ та 6,25 % з ПІЕ. Виражені когнітивні порушення виявлено лише у 1,38 % пацієнтів з СЕ та 0,98 % із АЕ. При цьому статистично значимі відмінності стосовно когнітивних порушень виявлено між пацієнтами з ПТЕ відносно усіх інших груп та пацієнтами з ПІЕ у порівнянні з іншими групами хворих. \u0000Висновки. Когнітивні порушення траплялися при всіх типах енцефалопатій: у 82,07 % хворих з СЕ, у 80,39 % – з АЕ, у 71,72 % – з ПТЕ, у 59,37 % – з ПІЕ, і проявлялись в основному легким когнітивним дефіцитом. При цьому статистично достовірні відмінності встановлювали між групами пацієнтів з ПТЕ та СЕ і АЕ; СЕ та ПІЕ; АЕ та ПІЕ. Не було встановлено достовірного впливу гендерного, вікового, а також фактора катамнезу на ступінь вираженості когнітивних проявів. Проте встановлено вірогідний вплив фактора катамнезу у пацієнтів з ТЕ (c2=13,44; р=0,037).","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"235 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123006732","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13825
O. Khukhlina, O. Mandryk, Z. Kotsiubiichuk, I. Rachynska, L. R. Molyn
SUMMARY. The incidence of nonalcoholic steatohepatitis (NASH) in the population is 20–40 %, in obese patients – 50–90 %. The presence of NASH significantly reduces the quality of life of patients. The presence of concomitant arterial hypertension in patients can cause a cascade of reactions of mutual burdens, which will lead to the progression of all comorbid diseases. The aim – to investigate the differences between clinical and laboratory parameters in the comorbid course of NASH on the background of obesity. In addition, we studied the state of hepatic circulation and the functional state of the endothelium depending on the presence of comorbid hypertension. Material and Methods. Systematic review with further analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature in MEDLINE, Cochrane and PubMed databases of relevant articles on the study of psychological characteristics of women of childbearing age diagnosed with psychogenic infertility. Results. In recent years, NASH has increasingly been seen as an additional independent risk factor for cardiovascular disease and a predictor of its complications. The course of NASH under conditions of comorbidity with obesity in comparison with the isolated course is characterized by a predominance of hypertension of II degree (60.0 %), increased variability of systolic blood pressure (SBP) during the day with increasing duration of “pressure load” during the day. The comorbid course of NASH with obesity and hypertension (HT) there is a significant activation of the processes of liver tissue fibrosis, the content of protein-bound oxyproline in the blood, fibronectin, hexosamines, sialic acids, fucose, not bound to protein due to the activation of fibroblast growth factor, in response to which there is usually inadequate compensatory activation of collagenolysis (increase in the content of free oxyproline in the blood, which was inhibited by excessively activated proteinase-inhibitory system). Conclusions. The comorbidity of NASH with HT and obesity is a powerful pathogenetic factor that worsens the quality of life of patients to a much greater extent than the severity of a single disease. It's crucial to have multidisciplinary approach in the treatment of people with comorbidity of HT with NASH on the background of obesity.
{"title":"THE MAIN CLINICAL AND PATHOGENETIC FEATURES OF THE COMORBID COURSE OF NON-ALCOHOLIC STEATOHEPATITIS, OBESITY AND HYPERTENSION","authors":"O. Khukhlina, O. Mandryk, Z. Kotsiubiichuk, I. Rachynska, L. R. Molyn","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13825","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13825","url":null,"abstract":"SUMMARY. The incidence of nonalcoholic steatohepatitis (NASH) in the population is 20–40 %, in obese patients – 50–90 %. The presence of NASH significantly reduces the quality of life of patients. The presence of concomitant arterial hypertension in patients can cause a cascade of reactions of mutual burdens, which will lead to the progression of all comorbid diseases.\u0000The aim – to investigate the differences between clinical and laboratory parameters in the comorbid course of NASH on the background of obesity. In addition, we studied the state of hepatic circulation and the functional state of the endothelium depending on the presence of comorbid hypertension.\u0000Material and Methods. Systematic review with further analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature in MEDLINE, Cochrane and PubMed databases of relevant articles on the study of psychological characteristics of women of childbearing age diagnosed with psychogenic infertility.\u0000Results. In recent years, NASH has increasingly been seen as an additional independent risk factor for cardiovascular disease and a predictor of its complications. The course of NASH under conditions of comorbidity with obesity in comparison with the isolated course is characterized by a predominance of hypertension of II degree (60.0 %), increased variability of systolic blood pressure (SBP) during the day with increasing duration of “pressure load” during the day. The comorbid course of NASH with obesity and hypertension (HT) there is a significant activation of the processes of liver tissue fibrosis, the content of protein-bound oxyproline in the blood, fibronectin, hexosamines, sialic acids, fucose, not bound to protein due to the activation of fibroblast growth factor, in response to which there is usually inadequate compensatory activation of collagenolysis (increase in the content of free oxyproline in the blood, which was inhibited by excessively activated proteinase-inhibitory system).\u0000Conclusions. The comorbidity of NASH with HT and obesity is a powerful pathogenetic factor that worsens the quality of life of patients to a much greater extent than the severity of a single disease. It's crucial to have multidisciplinary approach in the treatment of people with comorbidity of HT with NASH on the background of obesity.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"59 4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123390218","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13902
О. В. Прокопчук, І. Я. Господарський
РЕЗЮМЕ. Токсичний вплив лікарських препаратів на організм, зокрема на печінку, часто спостерігається при застосуванні протипухлинних засобів. Незважаючи на це, на сьогоднішній день немає стандартної стратегії лікування для таких уражень, які є одними з найсерйозніших ускладнень поліхіміотерапії [1, 3, 4, 7]. У статті досліджено вплив комплексного лікування на прогресування фіброзу печінки у пацієнтів після поліхіміотерапії. Мета – дослідити та вивчити можливість комплексного лікування постгепатитного фіброзу печінки в якості медикаментозного її ураження, індукованого цитостатичною терапією з приводу раку молочної залози, в поєднанні з надмірною масою тіла та ожирінням. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, з фіброзом F1-F2 та різними показниками ІМТ (нормальною масою тіла, передожирінням та ожирінням І ступеня) яких поділили на дві групи – пацієнти І групи отримували немедикаментозну терапію (НМТ), пацієнти ІІ групи – медикаментозну терапію (МТ) (УДХК та вітамін Е). Після закінчення лікування пацієнтам виконано комплекс загальноклінічних лабораторних та інструментальних обстежень з метою порівняння ефекту від призначеної терапії. Результати. Призначення УДХК у дозі 15 мг/кг на добу і вітаміну Е у дозі 400 МО на добу сприяло зменшенню клінічних проявів хвороби та показників жорсткості печінкової паренхіми за даними еластографії хвилі зсуву (на 17,9 %), нормалізації рівня непрямих показників фіброзу печінки АлАТ, АсАТ, рівня ЗХС, поступовій нормалізації прямих маркерів COL-4 та TGF-β1 за даними динамічного спостереження. Запропонований спосіб оптимізації лікування у значної частини пацієнтів дозволяє не лише зменшити ступінь ехогенності печінки, а й сповільнити темпи її фіброзування.
{"title":"ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ НА ПРОГРЕСУВАННЯ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ПОЛІХІМІОТЕРАПІЇ","authors":"О. В. Прокопчук, І. Я. Господарський","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13902","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13902","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Токсичний вплив лікарських препаратів на організм, зокрема на печінку, часто спостерігається при застосуванні протипухлинних засобів. Незважаючи на це, на сьогоднішній день немає стандартної стратегії лікування для таких уражень, які є одними з найсерйозніших ускладнень поліхіміотерапії [1, 3, 4, 7]. У статті досліджено вплив комплексного лікування на прогресування фіброзу печінки у пацієнтів після поліхіміотерапії. \u0000Мета – дослідити та вивчити можливість комплексного лікування постгепатитного фіброзу печінки в якості медикаментозного її ураження, індукованого цитостатичною терапією з приводу раку молочної залози, в поєднанні з надмірною масою тіла та ожирінням. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, з фіброзом F1-F2 та різними показниками ІМТ (нормальною масою тіла, передожирінням та ожирінням І ступеня) яких поділили на дві групи – пацієнти І групи отримували немедикаментозну терапію (НМТ), пацієнти ІІ групи – медикаментозну терапію (МТ) (УДХК та вітамін Е). Після закінчення лікування пацієнтам виконано комплекс загальноклінічних лабораторних та інструментальних обстежень з метою порівняння ефекту від призначеної терапії. \u0000Результати. Призначення УДХК у дозі 15 мг/кг на добу і вітаміну Е у дозі 400 МО на добу сприяло зменшенню клінічних проявів хвороби та показників жорсткості печінкової паренхіми за даними еластографії хвилі зсуву (на 17,9 %), нормалізації рівня непрямих показників фіброзу печінки АлАТ, АсАТ, рівня ЗХС, поступовій нормалізації прямих маркерів COL-4 та TGF-β1 за даними динамічного спостереження. Запропонований спосіб оптимізації лікування у значної частини пацієнтів дозволяє не лише зменшити ступінь ехогенності печінки, а й сповільнити темпи її фіброзування.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122305578","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13890
О. В. Вайда, О. Р. Галиняк, А. В. Бай, К. В. Миндзів
РЕЗЮМЕ. Питання щодо органічних ушкоджень нервової системи у дітей, зокрема ДЦП, є актуальними в педіатрії та неврології. Незважаючи на досягнення в сфері медицини, ДЦП залишається складною проблемою, і кількість дітей, які страждають від цього захворювання, зростає по всьому світу. Це може бути пов’язано з тим, що в наш час дедалі більше дітей народжується передчасно. Зараз в Україні на 1000 населення припадає 2–3 дітей з ДЦП. Хвороба розповсюджена серед обох статей та в різних етнічних та соціо-економічних групах. Мета – аналіз комплексного підходу до реабілітації дітей, які страждають від дитячого церебрального паралічу, та визначення ефективності застосовуваних методів. Матеріал і методи. У цьому дослідженні брали участь 20 дітей з дитячим церебральним паралічем, поділені на дві групи по 10 чоловік кожна. Тривалість реабілітації становила 21 день. Для оцінки функціонального стану використовували шкалу великих моторних порушень GMFM, тест 6-хвилинної ходи, шкалу спастичності Ашворда та тест «TIMED UP & GO». Досліджували ефективність кінезіотерапії, ерготерапії, сенсорної інтеграції, мануально-мʼязових технік. У статті розглянуто роль кожного з цих елементів у відновленні рухової функції дітей з ДЦП. Результати. Автори наголошують на тому, що комплексний підхід у реабілітації є найефективнішим для досягнення максимального результату у відновленні функцій та покращенні якості життя дітей з ДЦП.
摘要:儿童神经系统的器质性损伤问题,尤其是脑瘫,与儿科和神经病学息息相关。尽管医学在不断进步,但脑瘫仍然是一个复杂的问题,而且全世界患这种疾病的儿童人数在不断增加。这可能是由于现在越来越多的儿童是早产儿。在乌克兰,目前每 1000 人中就有 2-3 名脑瘫患儿。这种疾病在男女、不同种族和社会经济群体中都很常见。本文旨在分析脑瘫儿童康复的综合方法,并确定所用方法的有效性。材料和方法。本研究涉及 20 名脑瘫儿童,分为两组,每组 10 人。康复时间为 21 天。采用 GMFM 大运动障碍量表、6 分钟步态测试、Ashworth 痉挛量表和 TIMED UP & GO 测试来评估功能状态。文章还对运动疗法、人体工学疗法、感觉统合疗法和徒手肌肉技术的有效性进行了调查。文章讨论了这些要素在恢复脑瘫儿童运动功能中的作用。结果。作者强调,综合康复方法在恢复脑瘫儿童的功能和改善其生活质量方面能取得最大效果。
{"title":"КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ","authors":"О. В. Вайда, О. Р. Галиняк, А. В. Бай, К. В. Миндзів","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13890","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13890","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Питання щодо органічних ушкоджень нервової системи у дітей, зокрема ДЦП, є актуальними в педіатрії та неврології. Незважаючи на досягнення в сфері медицини, ДЦП залишається складною проблемою, і кількість дітей, які страждають від цього захворювання, зростає по всьому світу. Це може бути пов’язано з тим, що в наш час дедалі більше дітей народжується передчасно. Зараз в Україні на 1000 населення припадає 2–3 дітей з ДЦП. Хвороба розповсюджена серед обох статей та в різних етнічних та соціо-економічних групах. \u0000Мета – аналіз комплексного підходу до реабілітації дітей, які страждають від дитячого церебрального паралічу, та визначення ефективності застосовуваних методів. \u0000Матеріал і методи. У цьому дослідженні брали участь 20 дітей з дитячим церебральним паралічем, поділені на дві групи по 10 чоловік кожна. Тривалість реабілітації становила 21 день. Для оцінки функціонального стану використовували шкалу великих моторних порушень GMFM, тест 6-хвилинної ходи, шкалу спастичності Ашворда та тест «TIMED UP & GO». \u0000Досліджували ефективність кінезіотерапії, ерготерапії, сенсорної інтеграції, мануально-мʼязових технік. У статті розглянуто роль кожного з цих елементів у відновленні рухової функції дітей з ДЦП. \u0000Результати. Автори наголошують на тому, що комплексний підхід у реабілітації є найефективнішим для досягнення максимального результату у відновленні функцій та покращенні якості життя дітей з ДЦП.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133115936","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13949
Я. Ю. Петренко, Н. Я. Летняк, М. М. Корда
РЕЗЮМЕ. Одними з найперспективніших видів наноматеріалів є високодисперсні наночастинки оксиду цинку, які все ширше використовуються в біомедицині. Незважаючи на широке застосування, їх безпека для людини досі не з’ясована. Потенційно небезпечною може бути ситуація, коли наночастинки потрапляють в організм разом із хімічними токсинами, наприклад, гербіцидами. Мета – дослідити інтегральний вплив наночастинок оксиду цинку і гербіциду гліфосату на морфологічну структуру органів тварин. Матеріал і методи. Білим щурам вводили перорально впродовж 14-и діб 0,5 мл суспензії наночастинок оксиду цинку в дозі 100 мг/кг маси тіла, 0,5 мл розчину гліфосату в дозі 250 мг/кг маси тіла або наночастинки і гліфосат у таких же дозах. На 15-у добу використовували тканини печінки, нирок і селезінки для морфологічних досліджень. Результати. Введення експериментальним тваринам наночастинок оксиду цинку призводить лише до незначних змін судинного та паренхіматозного компонентів печінки, нирок і селезінки. Застосування гербіциду гліфосату викликає суттєві судинні розлади (розширення і повнокров’я вен, спазмування просвітів міжчасточкових артерій, розширення синусоїдів із явищами тромбозу, потовщення медії, набряк міоцитів, набряк периваскулярної сполучної тканини, повнокров’я гемокапілярів клубочків, стази і сладжі в перитубулярних капілярах) та порушення гістоархітектоніки досліджуваних органів (порушення балкового розміщення гепатоцитів, утрата контурів каріолеми, ознаки вакуольної дистрофії цитоплазми, гіпертрофія ниркових тілець, звуження просвіту капсули, деформація ниркових тілець, гідропічна дистрофія епітеліоцитів проксимальних канальців, набряк та дистрофія нефроцитів, підвищена гідратація основної речовини сполучної тканини, деструктуризація білої пульпи, активна проліферація лімфоцитів). У тварин, яким одночасно вводили токсикант гліфосат та наночастинки оксиду цинку, спостерігаються найвираженіші судинні, запальні та деструктивно-дегенеративні зміни усіх структурних компонентів печінки, нирок і селезінки.
{"title":"ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ, НИРОК ТА СЕЛЕЗІНКИ ТВАРИН ЗА УМОВИ ВВЕДЕННЯ НАНОЧАСТИНОК ОКСИДУ ЦИНКУ ТА ГЕРБІЦИДУ ГЛІФОСАТУ","authors":"Я. Ю. Петренко, Н. Я. Летняк, М. М. Корда","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13949","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13949","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Одними з найперспективніших видів наноматеріалів є високодисперсні наночастинки оксиду цинку, які все ширше використовуються в біомедицині. Незважаючи на широке застосування, їх безпека для людини досі не з’ясована. Потенційно небезпечною може бути ситуація, коли наночастинки потрапляють в організм разом із хімічними токсинами, наприклад, гербіцидами. \u0000Мета – дослідити інтегральний вплив наночастинок оксиду цинку і гербіциду гліфосату на морфологічну структуру органів тварин. \u0000Матеріал і методи. Білим щурам вводили перорально впродовж 14-и діб 0,5 мл суспензії наночастинок оксиду цинку в дозі 100 мг/кг маси тіла, 0,5 мл розчину гліфосату в дозі 250 мг/кг маси тіла або наночастинки і гліфосат у таких же дозах. На 15-у добу використовували тканини печінки, нирок і селезінки для морфологічних досліджень. \u0000Результати. Введення експериментальним тваринам наночастинок оксиду цинку призводить лише до незначних змін судинного та паренхіматозного компонентів печінки, нирок і селезінки. Застосування гербіциду гліфосату викликає суттєві судинні розлади (розширення і повнокров’я вен, спазмування просвітів міжчасточкових артерій, розширення синусоїдів із явищами тромбозу, потовщення медії, набряк міоцитів, набряк периваскулярної сполучної тканини, повнокров’я гемокапілярів клубочків, стази і сладжі в перитубулярних капілярах) та порушення гістоархітектоніки досліджуваних органів (порушення балкового розміщення гепатоцитів, утрата контурів каріолеми, ознаки вакуольної дистрофії цитоплазми, гіпертрофія ниркових тілець, звуження просвіту капсули, деформація ниркових тілець, гідропічна дистрофія епітеліоцитів проксимальних канальців, набряк та дистрофія нефроцитів, підвищена гідратація основної речовини сполучної тканини, деструктуризація білої пульпи, активна проліферація лімфоцитів). У тварин, яким одночасно вводили токсикант гліфосат та наночастинки оксиду цинку, спостерігаються найвираженіші судинні, запальні та деструктивно-дегенеративні зміни усіх структурних компонентів печінки, нирок і селезінки.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"97 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128807311","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}