OPPORTUNITIES OF DIRECT SPEECH IN REPRODUCTION OF ORAL SPEECH IN PRINTED MEDIA TEXT

Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Journalistic sciences Pub Date : 2018-06-01 DOI:10.23939/SJS2018.01.156

Сhrystyna Datsyshyn

{"title":"OPPORTUNITIES OF DIRECT SPEECH IN REPRODUCTION OF ORAL SPEECH IN PRINTED MEDIA TEXT","authors":"Сhrystyna Datsyshyn","doi":"10.23939/SJS2018.01.156","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"© Дацишин Христина, 2018 Друкований медіатекст є формою писемного мовлення, але часто містить фрагменти прямого усного спілкування, відтворені писемними засобами. Це може бути діалог між журналістом і експертом або героєм публікації, коментар, професійна дискусія тощо. Частина інформації в усному мовленні може бути невербалізованою, передаватися тоном, швидкістю голосу, інтонацією , жестами, мімікою, позицією мовця, тощо. Друковані медіатексти, оприлюднені в газетах, журналах та інтернет-виданнях, характеризуються відокремленням від мовця у часі та просторі; це може призвести до труднощів у декодуванні інформації. Важливо, щоб журналісти друкованих та онлайн-ЗМІ усвідомлювали відмінності між усним та писемним мовленням і шукали шляхи для якнайкращої передачі вербальної та невербальної інформації. Автор досліджує можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіатексті. Для автора друкованих ЗМІ важливо не тільки створити найбільш сприятливі умови для спілкування з реципієнтом, а й залучити реципієнта в розмову між журналістом і героєм журналістського твору, що передувала публікації, стимулювати активну комунікативну позицію реципієнта; тут можна говорити про спілкування між автором, героєм журналістського матеріалу і аудиторією. Пряма мова та слова автора, що її супроводжуюють, наближають реципієнта тексту до ситуації усної комунікації. Пряма мова відтворює зміст повідомлення; відображає характер мовця, лексико-синтаксичні особливості мови, які свідчать про його емоційний стан, специфіку його мислення. Слова автора можуть констатувати сам факт мовлення; маркувати репліку як запитання чи відповідь, початок, продовження чи доповнення розмови; називати ширшу комунікативну мету мовлення; вказувати на характер уведення репліки в діалог; називати емоцію; описувати міміку чи жестикуляцію мовця; зазначати спосіб мовлення, тон і гучність голосу; описувати дії мовця; подавати оцінку змісту мовлення. Пряма мова робить друкований медіатекст живим, динамічним, поліфонічним. Ключові слова: друкований медіатекст, комунікація, вербальні і невербальні компоненти комунікації, пряма мова, слова автора.","PeriodicalId":249733,"journal":{"name":"Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Journalistic sciences","volume":"42 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2018-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Bulletin of Lviv Polytechnic National University. Series: Journalistic sciences","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.23939/SJS2018.01.156","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}

引用次数: 0

Abstract

© Дацишин Христина, 2018 Друкований медіатекст є формою писемного мовлення, але часто містить фрагменти прямого усного спілкування, відтворені писемними засобами. Це може бути діалог між журналістом і експертом або героєм публікації, коментар, професійна дискусія тощо. Частина інформації в усному мовленні може бути невербалізованою, передаватися тоном, швидкістю голосу, інтонацією , жестами, мімікою, позицією мовця, тощо. Друковані медіатексти, оприлюднені в газетах, журналах та інтернет-виданнях, характеризуються відокремленням від мовця у часі та просторі; це може призвести до труднощів у декодуванні інформації. Важливо, щоб журналісти друкованих та онлайн-ЗМІ усвідомлювали відмінності між усним та писемним мовленням і шукали шляхи для якнайкращої передачі вербальної та невербальної інформації. Автор досліджує можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіатексті. Для автора друкованих ЗМІ важливо не тільки створити найбільш сприятливі умови для спілкування з реципієнтом, а й залучити реципієнта в розмову між журналістом і героєм журналістського твору, що передувала публікації, стимулювати активну комунікативну позицію реципієнта; тут можна говорити про спілкування між автором, героєм журналістського матеріалу і аудиторією. Пряма мова та слова автора, що її супроводжуюють, наближають реципієнта тексту до ситуації усної комунікації. Пряма мова відтворює зміст повідомлення; відображає характер мовця, лексико-синтаксичні особливості мови, які свідчать про його емоційний стан, специфіку його мислення. Слова автора можуть констатувати сам факт мовлення; маркувати репліку як запитання чи відповідь, початок, продовження чи доповнення розмови; називати ширшу комунікативну мету мовлення; вказувати на характер уведення репліки в діалог; називати емоцію; описувати міміку чи жестикуляцію мовця; зазначати спосіб мовлення, тон і гучність голосу; описувати дії мовця; подавати оцінку змісту мовлення. Пряма мова робить друкований медіатекст живим, динамічним, поліфонічним. Ключові слова: друкований медіатекст, комунікація, вербальні і невербальні компоненти комунікації, пряма мова, слова автора.

查看原文