КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ОСТЕОАРТРИТУ В ПОЄДНАННІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ

Abstract

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу остеоартриту (ОА) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Матеріал і методи. Виділені клінічні групи динамічного спостереження: І група – 58 хворих на остеоартрит (ОА), ІІ група – 38 хворих на ОА у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД), ІІІ група – 25 практично здорових осіб. За віком і статтю групи порівняння були зicтавними. З метою оцінки больового синдрому та загального стану пацієнта застосовували альгофункціональний індекс Лекене (Lequesne). Деформацію суглобів оцінювали за трьома видами змін: обмеження об’єму рухів; осьова деформація; порушення контакту суглобових поверхонь. Усім пацієнтам проводили рентгенологічне обстеження уражених суглобів із визначенням рентгенологічної стадії ОА. За індексом Кетле діагноз «ожиріння» встановлювали при ІМТ >30 кг/м2. Інсулінорезистентність оцінювали, використовуючи метод гомеостатичної моделі – HOMA (homeostasis model assessment). Результати. У групі хворих на ОА у поєднанні з ЦД перебіг остеоартриту є тяжким з обмеженням амплітуди рухів у суглобах, їх деформацією і значним погіршенням функціональної спроможності, періодичними тривалими загостреннями, прогресуванням і генералізацією процесів у різних суглобах, з переважанням ураження колінних та кульшових суглобів. Автори зазначають, що такий клінічний перебіг засвідчує найгірший прогноз. Частіше обтяження перебігу і прогнозу остеоартриту реєстрували у жінок. У зв’язку з мультисистемністю уражень, прогресуванням інсулінорезистентності пацієнти обов’язково повинні спостерігатися, консультуватися і лікуватися у ревматолога, травматолога та ендокринолога. Висновки. Перебіг остеоартриту із ЦД 2-го типу змінює клінічну картину, інтенсивність суглобового синдрому, сприяє більшій деструкції хряща та кісток, супроводжується тяжчим ураженням кульшових суглобів та їх поєднанням із ураженням колінних суглобів із ІІ стадією та вищим ступенем функціональної неспроможності суглобів, порушенням рухливості та повсякденної діяльності, станом інсулінорезистентності, тривалістю та тяжкістю перебігу супутніх захворювань.