{"title":"ЕТНОАНТРОПОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В УКРАЇНІ У 60-Х – 70-Х РОКАХ ХІХ СТ.","authors":"Олена Коломієць, Оксана Головата","doi":"10.31470/2518-7600-2022-16-65-84","DOIUrl":null,"url":null,"abstract":"Початок науково-організаційного становлення української етнічної антропології пов’язаний з двома важливими науковими і культурними подіями в житті українського суспільства другої половини ХІХ ст.: по-перше, з «Етнографічно-статистичною експедицією Імператорського російського географічного товариства в Західно-Руський край» 1869 – 1870 років, і, по-друге, – з діяльністю Південно-західного відділу Імператорського російського Географічного товариства у Києві у 1873 – 1876 рр. Ініціатором, організатором і активним учасником обох подій був Павло Чубинський. Навколо нього об’єдналися соратники – видатні українські вчені, літератори, громадські діячі (В. Антонович, М. Драгоманов, О. Русов, М. Костомаров, П. Житецький, Ф. Вовк та ін.) – «талановиті, чесні, широко освічені і безмежно віддані своєму краю діячі» (С. Русова). Експедиція і діяльність Відділу стали за словами С. Русової одними «з найяскравіших сторінок в історії культурного розвитку Південної русі». Їх результати значно перевершили завдання, визначені керівництвом російського Географічного товариства як за охопленими дослідженнями територіями, так і за обсягом і якістю зібраних матеріалів з української етнографії, фольклористики, антропології.російська Академія наук визнала П. Чубинського кращим тогочасним народознавцем, а багатотомний збірник «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край» – науковою працею світового рівня. Етноантропологічні дослідження в рамках Експедиції і їх опрацювання зусиллями і коштом Південно-західного відділу Імператорського російського Географічного Товариства – це приклад перших систематичних наукових студій з етнічної антропології, якими були охоплені значні терени України і деяких сусідніх країн. Таким чином, ми маємо всі підстави пов’язувати науково-організаційні початки української етноантропології саме з цими двома науковими інституціями – Етнографічно-статистичною експедицією 1869 – 1870 років та Південно-західного відділу російського Географічного товариства.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0000,"publicationDate":"2022-11-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":"0","resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":null,"PeriodicalName":"Society Document Communication","FirstCategoryId":"1085","ListUrlMain":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2022-16-65-84","RegionNum":0,"RegionCategory":null,"ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":null,"EPubDate":"","PubModel":"","JCR":"","JCRName":"","Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
Abstract
Початок науково-організаційного становлення української етнічної антропології пов’язаний з двома важливими науковими і культурними подіями в житті українського суспільства другої половини ХІХ ст.: по-перше, з «Етнографічно-статистичною експедицією Імператорського російського географічного товариства в Західно-Руський край» 1869 – 1870 років, і, по-друге, – з діяльністю Південно-західного відділу Імператорського російського Географічного товариства у Києві у 1873 – 1876 рр. Ініціатором, організатором і активним учасником обох подій був Павло Чубинський. Навколо нього об’єдналися соратники – видатні українські вчені, літератори, громадські діячі (В. Антонович, М. Драгоманов, О. Русов, М. Костомаров, П. Житецький, Ф. Вовк та ін.) – «талановиті, чесні, широко освічені і безмежно віддані своєму краю діячі» (С. Русова). Експедиція і діяльність Відділу стали за словами С. Русової одними «з найяскравіших сторінок в історії культурного розвитку Південної русі». Їх результати значно перевершили завдання, визначені керівництвом російського Географічного товариства як за охопленими дослідженнями територіями, так і за обсягом і якістю зібраних матеріалів з української етнографії, фольклористики, антропології.російська Академія наук визнала П. Чубинського кращим тогочасним народознавцем, а багатотомний збірник «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край» – науковою працею світового рівня. Етноантропологічні дослідження в рамках Експедиції і їх опрацювання зусиллями і коштом Південно-західного відділу Імператорського російського Географічного Товариства – це приклад перших систематичних наукових студій з етнічної антропології, якими були охоплені значні терени України і деяких сусідніх країн. Таким чином, ми маємо всі підстави пов’язувати науково-організаційні початки української етноантропології саме з цими двома науковими інституціями – Етнографічно-статистичною експедицією 1869 – 1870 років та Південно-західного відділу російського Географічного товариства.